Постанова ВГСУ від 06.08.2014 року у справі №911/400/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2014 року Справа № 911/400/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скаргидочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.06.2014р. у справі господарського суду№911/400/14 Київської області за позовомдочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" додержавного підприємства "Укрспирт" про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 151 338,79грн. пр. Петренко А.С. - дов. №18/10 від 25.06.14р. пр. Лук'янова І.Ю. - дов. №22-01/01 від 22.01.14р.

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2014 року дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Київської області з позовом до державного підприємства "Укрспирт" про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 151 338,79грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 23.04.2014р. (суддя Третьякова О.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2014р. (судді Гаврилюк О.С., Іоннікова І.А., Майданевич А.Г.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 63 389,93грн. пені. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і постанову по справі в частині відмови у стягненні 3767,79грн. пені та в скасованій частині прийняти нове рішення, яким в цій частині позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 30.08.2011р. Львівська філія дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та державне підприємство "Укрспирт" (покупець) уклали Договір поставки природного газу №24/11-1979/13-0/ПДВ, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору.

Відповідно до п.2.2 додатку №1 від 30.08.2011р. до договору, приймання-передача газу, поставленого продавцем покупцеві у відповідному місяці поставки газу, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.

Згідно із ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору протягом серпня-вересня 2011 року позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято природний газ загальною вартістю 1958123,43грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, засвідченими підписами та відбитками печаток сторін від 31.08.2011р. на суму 930400,95грн., від 30.09.2011р. на суму 1027722,48грн.

При цьому, відповідач розрахувався за отриманий природний газ лише частково. У зв'язку з чим у квітні 2013 року ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Київської області з позовом до ДП "Укрспирт" про стягнення 487948,59грн., з яких 440428,945грн. заборгованості за договором від 30.08.2011р. №24/11-1979/13-0/ПДВ, 32684,23грн. пені, нарахованої за період з 29.09.2012р. по 29.03.2013р., 13073,69грн. 3% річних та 1761,72грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Київської області від 10.06.2013р. у справі №911/1237/13 зазначений позов було задоволено частково, стягнуто з ДП "Укрспирт" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 440428,95грн. основного боргу, 13073,69грн. 3% річних, 1761,72грн. інфляційних втрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вказане рішення набрало законної сили 23.06.2013р.

Звертаючись з даним позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" просить суд стягнути з відповідача 151338,79грн. пені, нарахованої за періоди з 06.09.2011р. по 05.03.2012р. на 930400,95грн. заборгованості за серпень 2011 року, та з 06.10.2011р. по 05.04.2012р. на 1027722,48грн. заборгованості за вересень 2011 року.

Розглядаючи справу по суті, суди виходили з того, що згідно ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 1, 3 статті 549 ЦК України встановлено, щл неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.ч.4,6 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.7.3.1 договору №24/11-1979/13-0/ПДВ у разі порушення покупцем умов п.4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.