ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2014 року Справа № 910/18234/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.05.2014 у справі№ 910/18234/13 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс" про стягнення 261 341, 96 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
- - позивачаМузичка М.В., дов. від 23.06.14- - відповідачане з'явився
В С Т А Н О В И В:
В вересні 2013 Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс" про стягнення 50423,04 грн. основного боргу, 200796,91 грн. збитків, 3 179,24 грн. штрафу, 3 990,32 грн. пені, 1 197,09 грн. 3% річних, 2812,46 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу.
15.10.2013 позивачем надані письмові пояснення у справі, відповідно до яких позивач просить стягнути з відповідача 50 423,04 грн. - основного боргу, 200 796,91 грн. - збитків, 2 122,14 грн. - штрафу, 3 990,32 грн. - пені, 1 197,09 грн. - 3% річних, 2 812,46 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами, а також витрати на правову допомогу у розмірі 5 297,89 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2014 у справі №910/18234/13 (судді: Ващенко Т.М. - головуючий, Трофименко Т.Ю., Літвінова М.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2014 (судді: Авдеєв П.В. - головуючий, Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" 50423,04 грн. - основного боргу, 2122,14 грн. - штрафу, 3990,32 грн. - пені, 1197,09 грн. - 3% річних та 1154,64 грн. - витрат по сплаті судового збору. В іншій частині у позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Форс" не скористалось правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій на підставі поданих до матеріалів справи доказів встановлено, 07.04.2010 між позивачем, як лізингодавцем, та відповідачем, як лізингоодержувачем, був укладений Договір про фінансовий лізинг №00001315, за умовами якого об'єктом лізингу є транспортний засіб типу VW Scirocco 2.0 TFSI. 2010 року. Вартість об'єкту лізингу становить еквівалент 39 864,00 доларів США; кількість платежів становить шістдесят. У відповідності до умов Договору усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквівалентів доларів США, та здійснюються відповідно до загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 3.2 договору позивач придбаває об'єкт лізингу та передає лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосовного законодавства України. Лізингоодержувач користується об'єктом лізингу на умовах фінансового лізингу та забезпечує експлуатацію об'єкта лізингу (пункт 3.3 договору).
Відповідно до пункту 6.1 договору для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця виплачує лізингодавцю лізингові платежі у відповідності до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування). Щомісячний лізинговий платіж включає в себе: суму, яка відшкодовує частину вартості об'єкту лізингу, проценти, комісії, покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуванням, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених Договором (включаючи, окрім іншого, витрати на ремонт об'єкту лізингу, реєстраційні платежі та інші витрати, передбачені, або прямо пов'язані з Договором. Лізингоодержувач також сплатить позивачу адміністративні платежі.
Пунктом 8.2.1 Договору погоджено, що у випадку прострочення сплати платежу до Лізингоодержувача застосовується пеня у розмірі 10% річних від вчасно не виплаченої суми затримки до моменту повної виплати платежу.
Пунктом 8.2.2 договору сторони встановили, що у випадку прострочення сплати платежу до Лізингоодержувача застосовуються штрафні санкції за вимог щодо сплати, надіслані позивачем: еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу (якщо позивач вирішить надіслати таку третю вимогу).
Згідно з пунктом 8.3.1 договору, якщо Лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш ніж 10 робочих днів, Лізингодавець має право надіслати Лізингоодержувачу першу платіжну вимогу в письмовій формі. Якщо Лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 (семи) робочих днів з моменту отримання першої вимоги, позивач надсилає в такий же спосіб другу платіжну вимогу, яка подовжує строк здійснення оплати ще на вісім робочих днів із зазначенням нагадування, що після завершення строку здійснення оплати, за умови нездійснення оплати, договір підлягає розірванню за п. 12.6.1. сторони погодились, що невиконання зобов'язань після надіслання другої платіжної вимоги означає, що Лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за договором.
Пунктами 12.1, 12.2 договору погоджено, що строк лізингу визначається у Договорі та в графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування). Строк лізингу починається з дати підписання акта приймання-передачі лізингоодержувачем об'єкту лізингу.
Судами установлено, що 07.04.2010 між позивачем та відповідачем було підписано та скріплено печатками акт прийому-передачі до Договору №00001315, за яким об'єкт лізингу було передано позивачем відповідачу.
З матеріалів справи вбачається, що спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про фінансовий лізинг №00001315 щодо своєчасної сплати лізингових платежів.
Згідно з частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізиноодержувачем періодичних лізингових платежів.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Частиною 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Відповідно до статті 16 вказаного Закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором; лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Господарськими судами встановлено, матеріалами справи підтверджено і відповідачем не заперечується факт невиконання відповідачем договірних зобов'язань зі сплати лізингових платежів, за період з серпня 2012 року (з врахуванням часткових проплат) по лютий 2013 року у розмірі 50423,04 грн.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Кодексу).
За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Сервисы для юристов