Постанова ВГСУ від 06.08.2014 року у справі №910/16351/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2014 року Справа № 910/16351/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Жукової Л.В., Нєсвєтової Н.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"на постанову та на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 року господарського суду міста Києва від 15.05.2014 рокуу справі господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Київенерго"простягнення 3 308 140,95 грн. в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Старчик А.А.,- відповідача:Святюк С.П.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго") про стягнення 83091,23 грн. інфляційних втрат, 537508,29 грн. 3% річних, 2687541,43 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов"язань за договором купівлі-продажу природного газу №1474-12-БО від 31.07.2012 року, в частині оплати вартості природного газу у порядку та строки, передбачені умовами договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.10.2013 року позов задоволено. Стягнуто на користь позивача 2687541,43 грн. пені, 537508,29 грн. - 3% річних, 83091,23 грн. інфляційних втрат та 66162,82 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 року рішення місцевого господарського суду від 24.10.2013 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2014 року касаційну скаргу ПАТ "Київенерго" залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

У квітні 2014 року ПАТ "Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про розстрочку виконання рішення суду, згідно якої відповідач просив суд розстрочити виконання рішення господарського суду міста Києва від 24.10.2013 року строком на 24 місяці.

Вказана заява мотивована тим, що відповідач невзмозі своєчасно сплатити стягнуту рішенням суду заборгованість, оскільки у нього наявна значна сума дебіторської заборгованості за електричну та теплову енергію, а також заборгованості з компенсації різниці в тарифах, що унеможливлює своєчасно розрахуватися по обов'язковим платежам.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.05.2014 року заяву ПАТ "Київенерго" про розстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 24.10.2013 року у справі № 910/16351/13 залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 року ухвалу місцевого господарського суду від 15.05.2014 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішення, ПАТ "Київенерго" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 15.05.2014 року скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про розстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 24.10.2013 року.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору та інші обставини справи.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких, господарський суд може відстрочити чи розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте, визначальним фактором при наданні відстрочки чи розстрочки є винятковість цих випадків, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Підставою для відстрочки чи розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом.

Відмовляючи в задоволенні заяви про розстрочку, суди виходили з того, що скрутне матеріальне становище наявне як у відповідача, так і у позивача, а тому несвоєчасне виконання боржником своїх зобов'язань збільшить ризик невчасних розрахунків стягувача за поставлений за зовнішньоекономічними контрактами природний газ, збільшить можливі фінансові втрати останнього та призведе до необхідності залучати комерційні кредити для розрахунків з постачальниками імпортованого природного газу.

Проте, суди попередніх інстанцій, під час розгляду справи, не врахували, що в основу судового акту про відмову в наданні розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про відсутність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Також, місцевим та апеляційним господарськими судами не з'ясовано якими доказами підтверджується неможливість виконання ПАТ "Київенерго" рішення суду у встановлений законом строк.

Крім того, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення на підставі ст. 121 ГПК України, господарський суд повинен був врахувати матеріальні інтереси обох сторін, оскільки своєчасне та повне виконання боржником рішення суду про стягнення штрафних санкцій призведе до подальшої неможливості сплати основного боргу за спожитий природний газ та відповідно нарахуванню нових штрафних санкцій.

Однак господарськими судами попередніх інстанцій не встановлено матеріального інтересу відповідача та жодним чином не досліджено питання щодо фінансового стану останнього.