ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2014 року Справа № 25/528
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючого),
Гончарука П.А. (доповідача),
Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Київської області на рішення господарського суду м. Києва від 18 червня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 червня 2014 у справі № 25/528 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група" до дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про визнання договорів недійсними, стягнення збитків, -
Встановив:
У грудні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична група" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, до дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - відповідач-1), публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - відповідач-2) про визнання недійсними з моменту укладення договору від 13 грудня 2007 року оренди нерухомого майна комплексу технологічного обладнання "гранітний кар'єр", розташованого в селі Томашгород Рокитнівського району Рівненської області по вул. Зеленій, 70, внесеного до Державного реєстру правочинів за № 2571810, договору № 6/09/01-08 від 1 серпня 2008 року оренди рухомого майна комплексу технологічного обладнання "Гранітний кар'єр", розташованого в селі Томашгород Рокитнівського району Рівненської області по вул. Зеленій, 70, посилаючись на невідповідність укладених договорів вимогам законодавства. Крім того, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів реальні збитки в розмірі 15192702,34 грн., посилаючись на понесені ним додаткові витрати щодо проведення відновлювальних робіт та робіт з обслуговування об'єкту оренди.
Рішенням господарського суду м. Києва від 18 червня 2013 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 червня 2014, позов задоволено частково. Визнано недійсними з моменту укладення договір оренди нерухомого майна, укладений 13 грудня 2007 року та договір оренди рухомого майна № 6/09/01-08, укладений 1 серпня 2008 року. Стягнуто з відповідачів солідарно збитки в сумі 7984674,12 грн. і судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.
У касаційній скарзі заступник прокурора Київської області, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.
У письмових поясненнях у справі публічне акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" підтримує доводи касаційної скарги та просить її задовольнити в частині скасування прийнятих у справі судових рішень та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У відзиві на касаційну скаргу дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" просить касаційну скаргу задовольнити, рішення та постанову у справі в частині задоволення позову скасувати і в цій частині прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм чинного законодавства.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, вказуючи на безпідставність викладених в ній доводів.
Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, письмових пояснень у справі, заперечень проти доводів касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 25 червня 2003 року, на підставі рішення тендерного комітету від 3 червня 2003 року, відповідач-2 в інтересах відповідача-1 за договором купівлі-продажу № 34/7 придбав у товариства з обмеженою відповідальністю "Автошлях" комплекс технологічного обладнання "Гранітний кар'єр", до складу якого входить нерухоме та рухоме майно, що є предметом спірних договорів оренди.
4 липня 2006 року на підставі рішення господарського суду Рівненської області від 15 березня 2006 року у справі № 15/67 за відповідачем-1 було зареєстровано право власності на нерухоме майно.
Між позивачем та відповідачем-1 укладено договір оренди нерухомого майна від 13 грудня 2007 року, за умовами якого відповідач передає, а позивач приймає в тимчасове строкове платне володіння та користування нерухоме майно комплексу технологічного обладнання "Гранітний кар'єр" згідно додатку № 1 до договору, що обліковується на балансі філії "Рокитнівський райавтодор" дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та розміщене за адресою: Рівненська область, Рокитнівський район, с. Томашгород, вул. Зелена, 70.
Між тими ж сторонами укладено договір оренди рухомого майна № 6/09/01-08 від 1 серпня 2008 року, за умовами якого відповідач-1 передає, а позивач приймає в строкове платне користування рухоме майно, обладнання, згідно додатку № 1 до даного договору, яке розташоване за тією ж адресою, знаходиться в оперативному управлінні відповідача-1 та обліковується на балансі філії "Рокитнівський райавтодор" дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".
Рішенням господарського суду Рівненської області від 16 травня 2008 року у справі № 19/40 зобов'язано відповідача-1 передати позивачеві за актом приймання-передачі в орендне користування нерухоме майно, визначене в додатку № 1 до договору оренди нерухомого майна від 13 грудня 2007 року.
Майно, яке є предметом спірних договорів оренди, позивачу передано відповідачем-1 за актами приймання-передачі майна від 4 липня 2008 року (щодо нерухомого майна) та від 1 серпня 2008 року (щодо рухомого майна).
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про визнання недійсними договорів оренди з підстав, передбачених ст.ст. 229, 230 Цивільного кодексу України, та відшкодування збитків.
Розглядаючи по суті позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договорів оренди недійсними з підстав, передбачених ст. 230 Цивільного кодексу України, оскільки позивачем не надано доказів того, що під час укладення спірних договорів та передачі майна в оренду відповідачі діяли з прямим умислом та навмисно вводили позивача в оману щодо дійсних прав відповідача-1 на спірне майно.
З таким висновком суду першої інстанції погодився й апеляційний господарський суд.
Даний висновок є правильним і сторонами не заперечується.
Разом з тим, приймаючи рішення в частині визнання недійсними спірних договорів, попередні судові інстанції, встановивши наявність судового спору про право власності на майно, яке є предметом спірних договорів оренди, який остаточно вирішено постановою Вищого господарського суду України від 6 жовтня 2010 року у справі № 15/67 (якою визнано право власності на майно не за відповідачем-1, а за іншою особою), дійшли висновку, що відповідачі, під час укладення спірних договорів оренди та передачі майна в оренду, помилились щодо обставин, що мають істотне значення, а саме, щодо їх прав на майно та їх права на передачу цього майна в оренду, що є підставою для визнання їх недійсними з підстав, передбачених ст. 229 Цивільного кодексу України.
Оскільки відповідачі вчинили правочини під впливом помилки в результаті їх власного недбальства, попередні судові інстанції дійшли висновку про наявність підстав, передбачених ч. 2 ст. 229 Цивільного кодексу України, для часткового задоволення позовних вимог і в частині відшкодування збитків.
Сервисы для юристов