Постанова ВГСУ від 06.07.2016 року у справі №917/2459/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року Справа № 917/2459/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Кролевець О.А., Самусенко С.С.,

за участю представників: Дешка В.О. дов. № 5 від 2 вересня 2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Національний Кредит" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2016 року у справі Господарського суду Полтавської області за позовом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Національний Кредит" до ТОВ "Кремремтранс" про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 27 листопада 2015 року відмовлено у прийнятті позовної заяви уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Національний Кредит" Паламарчука В.В. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12 січня 2016 року апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Національний Кредит" Паламарчука В.В. залишено без розгляду згідно п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Вищого господарського суду України від 16 березня 2016 року касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Національний Кредит" задоволено.

Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 12 січня 2016 року скасовано.

Справу передано на розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2016 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Полтавської області від 27 листопада 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Національний Кредит" просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2016 року та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 27 листопада 2015 року, справу передати на розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Посилається на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Зазначає, що уповноважена особа фонду здійснює заходи щодо збереження активів, діє в інтересах та від імені юридичної особи та має виключне право на пред'явлення позовів такого характеру.

Наведене, на думку заявника, свідчить про порушення судами норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Стверджує, що не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а оскаржувана постанова прийнята за відсутності заявника, що, у відповідності ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України, є безумовною підставою для скасування рішення суду.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги відповідач повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у позовній заяві вказано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Національний Кредит" Паламарчука Віталія Віталійовича, який згідно ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України не може бути стороною (позивачем) у судовому процесі, а тому позовна заява не підлягає розгляду в господарському суді.

Проте, суд касаційної інстанції не може погодитись з вказаними висновками місцевого та апеляційного господарських судів з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

На підставі наведеної норми суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо спір непідвідомчий господарському суду, зокрема, коли його вирішення законодавством України віднесено до компетенції іншого органу або заява взагалі не підлягає розглядові в судовому порядку.

Вичерпний перелік спорів, підвідомчих господарським судам, визначено ст. 12 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд з цим, згідно ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, враховуючи вимоги статей 1, 41, 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.