ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2016 року Справа № 916/1257/15-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКостенко Т.Ф., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Пуратос Україна"на ухвалуОдеського апеляційного господарського судувід21.04.2016у справі№ 916/1257/15-гГосподарського судуОдеської областіза позовомУкраїнсько-грецького спільного підприємства "Евроснаб" Товариства з обмеженою відповідальністюдоТовариства з обмеженою відповідальністю "Пуратос Україна"простягнення сумита за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Пуратос Україна"до Українсько-грецького спільного підприємства "Евроснаб" Товариства з обмеженою відповідальністюпро стягнення суми
за участю
- позивача:1) Чорний О.А. (довіреність від 19.04.2016) 2) Каляєв В.В. (довіреність від 05.07.2016)- відповідача:Автух А.А. (довіреність від 10.02.2016),
В С Т А Н О В И В:
Звернувшись у суд з даним позовом, Українсько-грецьке спільне підприємство "Евроснаб" Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - позивач) просило, з урахуванням зменшення позовних вимог, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пуратос Україна" (далі - відповідач) 32 635 692,49 грн. прямих збитків за знищений об'єкт оренди, 8 319 711,44 грн. упущеної (втраченої) вигоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок пожежі, яка сталася 17.05.2014 в приміщенні, що було передане в оренду відповідачу, було повністю знищено нерухоме майно, яке належить позивачу, у зв'язку з чим, останній зазнав матеріальних збитків у вказаному розмірі, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Відповідач звернувся із зустрічним позовом у суд, у якому просив стягнути з позивача грошові кошти у сумі 187 900,39 грн., як набуті без достатньої правової підстави.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки орендоване приміщення було знищено 17.05.2014 у зв'язку із пожежею, то починаючи з 17.05.2014 договір оренди нежитлової будівлі від 02.03.2007, який укладений сторонами зі справи є припиненим, а тому грошові кошти отримані позивачем як плата за користування орендованим приміщенням з 17.05.2014 по 30.06.2014 є майном, що набуте без достатньої правової підстави та підлягає стягненню на користь відповідача.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.02.2016 (суддя Зайцев Ю.О.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача прямих збитків у розмірі 14 934 329,41 грн., упущену вигоду у сумі 4 118 624,03 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Оскарженою ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.04.2016 (колегія суддів у складі: головуючого судді Туренко В.Б., судді Поліщук Л.В., Таран С.В.), у справі призначено судову будівельно-технічну (оціночно-будівельну) експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України, провадження у справі зупинено до закінчення проведення експертизи та повернення матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
Дану ухвалу суд мотивував тим, що суд першої інстанції призначаючи експертизу не врахував приписи статті 225 Господарського Кодексу України, а оскільки правильний розрахунок матеріальної шкоди має суттєве значення для вирішення спору і потребує спеціальних знань, необхідним є призначення експертизи.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати цю ухвалу Одеського апеляційного господарського суду та направити справу до суду апеляційної інстанції для подальшого розгляду, посилаючись на її невідповідність вимогам матеріального та процесуального права.
У відзиві позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що апеляційний суд зупиняючи провадження у справі у зв'язку із призначенням судової експертизи діяв у відповідності із чинним законодавством.
Переглянувши у касаційному порядку оскаржене судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
Апеляційним судом встановлено, що 02.03.2007 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди нежитлової будівлі, згідно умов п.1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлову будівлю, розташовану за адресою: село Холодна Балка, Біляївського району, Одеської області, вул. Леніна, 85-А, що складається з однієї будівлі складу, зазначеної на плані літерою "А", загальною площею 1235,70 кв.м. Орендар зобов'язався своєчасно оплачувати орендодавцю плату за користування та після припинення цього договору повернути орендоване майно орендодавцеві в належному стані.
Згідно з актом приймання-передачі об'єкт оренди 02.03.2007 було передано орендарю.
Відповідно до п. 1.5 договору сторони домовились, що об'єкт, який орендується, передається орендарю у стані, згідно висновку про технічний стан основних несучих та огороджуючих конструкцій, можливості подальшої експлуатації нежитлової будівлі від 07.12.2006, розташованої за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Холодна Балка, вул. Леніна, 85-А.
Згідно з п. 2.1 договору об'єкт оренди надається для розміщення виробничого обладнання орендаря з виробництва маргарину та сухої кондитерської суміші.
Пунктом 3.5 договору передбачено, що об'єкт оренди повинен бути переданий орендодавцю у тому ж стані, в якому він був переданий в орендне користування з урахуванням нормального зносу.
Відповідно до п. 7.1 договору за користування об'єктом оренди з орендаря справляється плата, розмір якої складає 47 426,17 грн. щомісяця, що в еквіваленті по курсу Національного банку України складає 9 391,32 доларів США на момент укладення договору.
Згідно з п. 10.2.7 договору орендар зобов'язався утримувати об'єкт, що орендується, у належному стані.
За приписами п. 11.3 договору єдиним допустимим доказом наявності й терміну дії зазначених форс-мажорних обставин є документ, виданий торгово-промисловою палатою України.
Відповідно до п. 12.1 договору ризик випадкової загибелі та пошкодження об'єкту оренди несе орендодавець, якщо загибель та пошкодження об'єкту оренди сталися не з вини орендаря.
Пунктом 13.1 договору передбачено, що договір припиняється, зокрема у разі загибелі об'єкту оренди.
Апеляційним судом також встановлено, що 17.05.2014 в орендованому приміщенні сталася пожежа, у зв'язку з чим у цей же день був складений акт про пожежу, яким зафіксовано, що у результаті пожежі передане відповідачу в оренду нерухоме майно, що належить позивачу, повністю знищено. Факт знищення нерухомого майна також відображений у технічному висновку Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ".
Сервисы для юристов