Постанова ВГСУ від 06.07.2016 року у справі №908/6328/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року Справа № 908/6328/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Кондратової І.Д. Черкащенка М.М.розглянувши касаційну скаргу Запорізької міської радина рішення та постановуГосподарського суду Запорізької області від 25.02.2016 Донецького апеляційного господарського суду від 20.04.2016у справі№ 908/6328/15за позовомЗапорізької міської ради дотовариства з обмеженою відповідальністю "Рін ЛТД"простягнення 3 000 грнза участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Запорізька міська рада звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Рін ЛТД" про стягнення збитків у розмірі 3 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як замовник будівництва "Реконструкція будівлі контрольно-пропускного пункту та будівлі пункту термічної обробки" за адресою: 69000, м. Запоріжжя, Північне шосе, 20-е", в порушення умов ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не уклав з позивачем договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста та не перерахував до бюджету м. Запоріжжя кошти для створення і розвитку інфраструктури міста, чим завдав збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 3 000 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.02.2016 року по справі № 908/6328/15 залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.04.2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.04.2016 року та рішення господарського суду Запорізької області від 25.02.2016 року скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 21.10.2014 року за № ЗП 082142930286 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області зареєстровано декларацію про початок будівельних робіт на об'єкті будівництва "Реконструкція будівлі контрольно-пропускного пункту та будівлі пункту термічної обробки" за адресою: 69000, м. Запоріжжя, Північне шосе, 20-е". Замовником реконструкції є ТОВ "Рін ЛТД".

18.11.2014 року за № ЗП 142143140023 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.

03.04.2015 року позивач звернувся до відповідача з вимогою № 01/02-21/00967 від 02.04.2015 року, в якій вказуючи на порушення ТОВ "Рін ЛТД", як замовника будівництва, вимог ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 24.12.2012 № 77 щодо його обов`язку участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту територіальної громади м. Запоріжжя та не виконання такого обов`язку (укладення договору про пайову участь та сплати пайового внеску) просив відшкодувати завдані таким невиконанням збитки в розмірі 3 000 грн.

Вказана вимога була залишена відповідачем без задоволення, що стало підставою для даного позову, предметом якого є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача 3000 грн збитків.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Згідно з преамбулою Закону України "Про планування містобудівної діяльності" (далі - Закон) цей Закон встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до п. п. 4, 13 ст.1 Закону замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву; територія - частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси.

Статтею 2 цього Закону передбачено, що планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема будівництво об`єктів, реконструкцію існуючої забудови та території.

Згідно із ч. ч. 2, 3, 9 ст. 40 Закону, замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Враховуючи системний аналіз вказаних статей, колегія суддів приходить до висновку, що дія цього Закону не поширюється на відповідача, оскільки, як було встановлено судами попередніх інстанцій відповідач здійснював лише реконструкцію існуючої будівлі без забудови нової земельної ділянки, а отже така особа не є замовником будівництва в розумінні імперативних норм Закону і у неї відсутній обов`язок укладати договір про пайову участь та сплачувати пайові внески.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.