ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2017 року Справа № 922/3349/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддяЯценко О.В., суддівБакуліної С.В., Данилової М.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиУправління соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністраціїна постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 у справі№ 922/3349/16Господарського судуХарківської областіза позовомКомунального підприємства "Зміїв-тепло" Зміївської районної ради Харківської областідоУправління соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністраціїпростягнення 65 084,29 грн, в засіданні взяли участь представники:
- позивача:не з'явились,- відповідача :не з'явились,ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2016 року КП "Зміїв-тепло" Зміївської районної ради Харківської області звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації про стягнення 65084,29 грн заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії, спожитої з 01 січня по 02 березня 2016 року.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.11.2016 р. (суддя Бринцев О.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення мотивовано невідповідністю наданих позивачем документів, а саме відсутність підписів осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа, відсутність дати і місця складання, відсутність назви підприємства, установи, від імені яких складений документ (стосовно актів зняття показників теплолічільника в будівлі) відсутність відомостей про прізвище, ім'я по-батькові та посаду особи, яка підписала документ, що унеможливлює визнання цих актів первинними документами. Тому, суд прийшов до висновку про те, що позивачем не доведено ні факт передачі тепла відповідачеві, ні його кількість, ні його вартість; не доведено ні настання строків розрахунків за ніби то передане тепло, ні порушення цих строків. Тобто, позивачем не доведено жодних з обставин, з якими закон (ст.11 ЦКУ, ст. 174 ГКУ) пов'язує виникнення господарських зобов'язань.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 (колегія суддів: Пелипенко Н.М., Камишева Л.М., Слободін М.М.) рішення Господарського суду Харківської області від 15 листопада 2016 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації на користь Комунального підприємства "Зміїв-тепло" Зміївської районної ради Харківської області, 65084,29грн основного боргу, 1378,00грн судового збору за подання позовної заяви та 1515,80грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова мотивована тим, що відповідно до ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку, факт постачання якої підтверджується встановленими обставинами справи.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції Управління соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 скасувати і залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 15.11.2016, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст.23 Бюджетного кодексу України, ст.186 ГК України.
Скаржник доводить, що між Комунальним підприємством "Зміїв-Тепло" Зміївської районної ради та Управлінням соціального захисту населення не було укладено договір про закупівлю пари та гарячої води; постачання пари та гарячої води (послуги постачання теплової енергії) за державні кошти в березні 2016 року, а тому господарських зобов'язань перед Комунальним підприємством "Зміїв-Тепло" Зміївської районної ради та Управлінням соціального захисту населення не має.
Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань є порушенням бюджетного законодавства, за яке посадові особи, з вини яких воно допущено, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами (планами використання бюджетних коштів), враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Казначейства.
Ухвалою від 22.03.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Бакуліної С.В., Данилової М.В. касаційна скарга Управління соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 06.04.2017.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Комунальне підприємство "Зміїв-тепло" Зміївської районної ради Харківської області у відзиві на касаційну скаргу доводи скарги заперечує, просить постанову апеляційної інстанції залишити без зміни а скаргу без задоволення.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарським судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Статуту КП "Зміїв-тепло" Зміївської районної ради Харківської області (позивача у справі), КП "Зміїв-тепло" створене згідно з рішенням LV сесії Зміївської районної ради V скликання від 19.05.2010 № 602-V з метою задоволення потреб населення в послугах, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, забезпечення надійності теплопостачання як одного з необхідних елементів безпеки людини. Предметом господарської діяльності підприємства є, зокрема, виробництво, розподіл та постачання пари та гарячої води.
З матеріалів справи вбачається, що позивач впродовж тривалого часу надає відповідачу - Управлінню праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації послуги з постачання пари та гарячої води (теплової енергії) на підставі укладених з ним договорів.
Так, позивач надавав відповідачеві послуги з теплопостачання в період опалювального сезону 2015 року на підставі договору від 23.02.2015 № 4 про закупівлю пари та гарячої води, постачання пари та гарячої води (послуги постачання теплової енергії) за державні кошти. За умовами вказаного договору, його дія розповсюджується на відносини між сторонами, що виникли в період з 01.01.2015 до 31.12.2015.
На виконання договору від 23.02.2015 № 4 позивач восени 2015 року розпочав опалення приміщень відповідача, в тому числі приміщення, розташованого за адресою: м. Зміїв, вул. Гагаріна, 22, яке обладнане приладом обліку теплової енергії, що розташований поряд у нежитловому приміщенні за адресою: м. Зміїв, майдан Соборний (Радянський), 3а).
Оскільки була відсутня технічна можливість від'єднання від загальної системи теплопостачання приміщення, розташованого по вул. Гагаріна, 22, постачання теплової енергії в це приміщення було продовжено після закінчення дії договору від 23.02.2015 № 4.
Факт передачі тепла відповідачу в спірний період підтверджується актом зняття показників теплолічільника в будівлі станом на 31.01.2016, який підписаний представником відповідача - Бовіною В.М. без зауважень та заперечень, що підтверджується її особистим підписом у зазначеному акті.
Згідно акту зняття показників теплолічільника в будівлі станом на 31.01.2016, відповідачем з 31.12.2015 по 31.01.2016 було спожито 12,97 Гкал теплової енергії, вартість якої складає 33403,48 грн.
Позивач до позовної заяви надав акти зняття показників теплолічільника в будівлі станом на 29.02.2016 (а.с. 22) та станом на 03.03.2016 (а.с. 27), акти виконаних робіт від 01.02.2016 № 7, від 01.03.2016 № 14 та від 03.03.2016 № 34 (а.с. 20, 23, 28), наряд на відключення теплової енергії від 02.03.2016 (а.с. 24) та акт звіряння розрахунків з відповідачем станом на 01.04.2016 (а.с. 29), які не підписані представником абонента (відповідача).
Відповідно до вищезазначених актів та наряду позивачем в січні 2016 р. спожито 12,97 Гкал теплової енергії, що складає 33403,48 грн., в лютому 2016 р. спожито 11,34 Гкал теплової енергії, що складає 30970,72 грн та у березні 2016 р. спожито 0,26 Гкал теплової енергії, що складає 710,09 грн.
Позивач рекомендованими листами від 10.03.2016 та від 03.04.2016 (а.с. 25-26, 30) направив вказані документи позивачу на підпис, а саме: акти зняття показників теплолічільника в будівлі станом на 31.01.2016, на 29.02.2016 та на 03.03.2016, акти виконаних робіт від 01.02.2016 № 7, від 01.03.2016 № 14 та від 03.03.2016 № 34, наряд на відключення теплової енергії від 02.03.2016, а також акт звіряння розрахунків станом на 01.04.2016. Проте зазначені документи не були підписані відповідачем.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ні в період досудового врегулювання спору, ні під час розгляду справи судами обох інстанції не оспорює факт отримання послуг з теплопостачання, їх кількість та вартість. Жодних заперечень чи зауважень з цього приводу в матеріалах справи не надано. Свою відмову належної та своєчасної оплати отриманих послуг з теплопостачання відповідач у відзиві на апеляційну скарги мотивує лише відсутністю фінансування відповідача як бюджетної установи.
Оскільки відповідач не оплатив теплову енергію, спожиту в 2016 році, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною вимогою про стягнення 65084,29 грн вартості теплової енергії, спожитої з 01 січня по 02 березня 2016 року, яку суд першої інстанції залишив без задоволення.
Сервисы для юристов