Постанова ВГСУ від 06.04.2017 року у справі №905/2009/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2017 року Справа № 905/2009/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівІванової Л.Б., Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Диск"на рішення та постановуГосподарського суду Донецької області від 06.07.2016 Донецького апеляційного господарського суду від 24.10.2016у справі№ 905/2009/15Господарського судуДонецької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укрбізнесбанк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Диск"простягнення 215993,72 грнза участю представників:

позивача: Погодін В.О., дов. від 03.01.2017;

відповідача: Явтух О.Г., дов. від 06.10.2016;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 06.07.2016 у справі №905/2009/15 (суддя - Уханьова О.О.) позов задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 180913,07грн заборгованості за кредитом та 30402,46грн заборгованості зі сплати процентів. В решті позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.10.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - М'ясищев А.М., судді - Агапов О.Л., Сгара Е.В.) рішення Господарського суду Донецької області від 06.07.2016 у справі №905/2009/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідачем, в порядку ст. 1211 ГПК України, подано заяву про зупинення виконання судового рішення у даній справі, проте колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні заяви, оскільки не знаходить підстав для її задоволення.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між ПАТ "Український бізнес банк" та ТОВ "Диск" 18.11.2013 укладений договір №КТДЕЮ/597.7, за умовами якого банк надав товариству у тимчасове користування довгостроковий кредит у формі овердрафту з лімітом кредитування в сумі 220000,00 грн строком до 17.11.2015 зі сплатою 25% річних. Проценти нараховуються за кожен календарний день за методом "факт/360", тобто для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році.

Як дослідили суди попередніх інстанцій, в підтвердження того, що між позивачем та відповідачем укладений кредитний договір саме на умовах, зазначених вище, банком надана інформація з автоматизованої банківської системи "SCROOGE-ІІІ", оскільки 13.03.2015 невстановленими озброєними особами було здійснено незаконне зайняття приміщення банку в м.Донецьк та заволодіння майном, коштами, документами банку.

За фактом протиправного заволодіння майном, коштами та документами банку, зокрема, оригіналом кредитної справи ТОВ "Диск" відкрито кримінальне провадження №12015050620000287.

Фактичні дані, на підставі яких позивач обґрунтовує свої вимоги, отримані позивачем з САБ (система автоматизації банку) ПАТ "КБ "Український фінансовий світ".

Внесення відомостей щодо умов кредитування клієнтів та всіх здійснених фінансових операцій до програмного комплексу Банку (САБ) є вимогою Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку Українивід 18.06.2003 № 254. Відповідно до п. 3.4 та п. 3.8 якого ідентифікація операції передбачає її докладний опис, який має містити потрібну інформацію для різних підрозділів банку та внутрішнього аудиту, а саме: тип операції (міжбанківські розрахунки, операції з клієнтами банку, розрахунки за власними операціями тощо), номер та дату договору, конкретні строки (початок та завершення) операції згідно з договором, дані про контрагента, зміст операції (кредит, депозит, тип процентної ставки тощо) та інше.

Згідно п. 4.2. Положення № 254 підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи. При цьому, згідно з п. 9.5 Положення № 254 під час здійснення інформаційного забезпечення операційної діяльності Банку реалізується правило "двох рук" (операція не може бути ініційована та виконана одним користувачем системи), проводяться заходи з виявлення викривленої та/або суперечливої інформації, зберігається вся інформація (неможливість ігнорування інформації, що надійшла з будь - якого джерела). Проводиться резервне накопичення та зберігання всієї інформації для забезпечення відновлення роботи банку внаслідок виникнення форс - мажорних обставин або в разі ліквідації банку.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути з відповідача 215993,72 грн заборгованості за кредитним договором №КТДЕЮ/597.7, з яких: 180913,07грн - заборгованість за основним боргом, 30402,46 грн - заборгованість за процентами і 4678,19грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за період з 29.01.2015 по 30.07.2015. Підставами звернення з даним позовом є неналежне виконання відповідачем кредитного договору №КТДЕЮ/597.7.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходили з положень ЦК України, Законів України "Про Національний банк України", "Про банки та банківську діяльність" та, врахувавши Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене Постановою Правління Національного банку Українивід 18.06.2003 №254, Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 180913,07грн заборгованості за кредитом та 30402,46грн заборгованості зі сплати процентів. В частині стягнення 4678,19 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за період з 29.01.2015 по 30.07.2015 судами в позові відмовлено.

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 1115 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст.628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст.526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Як встановили суди попередніх інстанцій, на вимогу суду першої інстанції відповідач не надав витребуваний кредитний договір №КТДЕЮ/597.7, пославшись, при цьому на те, що зазначений договір та пов'язані з виконанням договору документи втрачені, про що ТОВ "Диск" 15.09.2015 складено відповідний акт про втрату документів, який доданий до відзиву на позовну заяву.

Проте, судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявна первинна документація з посиланням на кредитний договір від 18.11.2013 № КТДЕЮ/597.7.