ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2015 року Справа № 904/4726/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. -головуючого, Ємельянова А.С., Ковтонюк Л.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуДніпропетровської апеляційного господарського суду від 10.02.2015у справі№904/4726/14 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4дофізичної особи-підприємця ОСОБА_5простягнення 7800,00грн.,за участі представників сторін:
від позивача - ОСОБА_6;
від відповідача - не з'явилися.
У С Т А Н О В И В:
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 виставлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 рахунок №67 від 06.08.2013 на оплату меню в кількості 30 шт. на загальну суму 7800 грн., за які позивачем перераховано відповідні кошти в якості попередньої оплати за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями №523 від 14.08.2013 на суму 4300 грн. та №504 від 06.08.2013 на суму 3500 грн.
Проте, як стверджує позивач, оплачений ним товар відповідачем не було поставлено, у зв'язку з чим, він надіслав відповідачу претензію №1 від 31.10.2013 про повернення грошових коштів, сплачених за непоставку товару, в якій вимагав від відповідача протягом семи днів з моменту отримання цієї претензії перерахувати отримані в якості передоплати кошти в розмірі 7800 грн., що підтверджується поштовою квитанцією про відправлення зазначеної претензії №8014 від 01.11.2013, яка залишена відповідачем без відповіді, що стало підставою для заявлення цього позову.
03.09.2014 рішенням господарського суду Дніпропетровської області (судді: Панна С.П. - головуючий, Крижний О.М., Первушин Ю.Ю.) позов задоволено повністю, мотивуючи доведеністю його вимог.
10.02.2015 постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді: Кощеєв І.М. - головуючий, Євстигнеєв О.С., Бахмат Р.М.) рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що оскільки сторонами не було встановлено строк передачі товару, то відповідач зобов'язаний виконати таке зобов'язання в семиденний строк від дня пред'явлення відповідної вимоги, проте, оскільки зазначена вимога до цього часу позивачем не пред'явлена, а тому строк виконання зобов'язання з передачі товару вважається таким, що не настав.
У касаційній скарзі фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, тому просили постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.
Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення вимог скарги виходячи з наступного.
У відповідності до положень ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Зі змісту ст. 530 ЦК України убачається, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Перевіряючи дотримання кожною зі сторін своїх зобов'язань, суд першої інстанції установивши, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не поставив обумовлений сторонами товар, за який позивачем було сплачено попередню оплату у розмірі 7800 грн., на вимогу про повернення зазначеної суми не відреагував, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, при ухваленні якого правильно установлено фактичні обставини справи на основі всебічного, повного дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Висновки апеляційного господарського суду суперечать установленим обставинам справи, тому постанова від 10.02.2015 підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2014 залишенню в силі.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задоволити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2014 у справі №904/4726/14 залишити в силі.
Головуючий суддя В.Я. Карабань
Суддя А.С. Ємельянов
Суддя Л.В. Ковтонюк
Сервисы для юристов