Постанова ВГСУ від 06.04.2015 року у справі №904/2883/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2015 року Справа № 904/2883/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Арселор Міттал Кривий Ріг"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.01.2015у справі № 904/2883/14 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МАКО -ТРЕЙДІНГ"до Публічного акціонерного товариства "Арселор Міттал Кривий Ріг"простягнення 110 263 563, 45 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачаСалазький О.С.- - відповідачаГанзієнко Д.С., Буртовий М.В.

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКО-ТРЕЙДІНГ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь 110 263 563, 45 грн. та судові витрати.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2014 (суддя Соловйова А.Є.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 (головуючий Кузнєцов В.О., судді: Науменко І.М., Кощеєв І.М.) у даній справі позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів, Публічне акціонерне товариство "Арселор Міттал Кривий Ріг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального законодавства, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити з покладенням на позивача судових витрат (з урахуванням додаткових пояснень по справі).

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКО -ТРЕЙДІНГ" заперечує проти доводів касатора і просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКО-ТРЕЙДІНГ" (Продавцем; позивачем у справі) та Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (Покупцем; відповідачем у справі) укладено договір купівлі-продажу № 300, за умовами якого, продавець зобов'язався передати у власність покупця вугілля кам'яне, іменоване надалі "товар", забезпечивши надання послуг з його транспортування, в обсязі і за цінами, зазначеними у специфікаціях до даного договору (специфікації №№ 1-3 від 10.01.2014, №№ 4-6 від 27.01.2014, № 7 від 03.02.2014, № 8 від 10.02.2014, № 9 від 19.02.2014), а покупець - прийняти товар і здійснити оплату продавцю в порядку, передбаченому даним договором.

Пунктом 3.2 цього договору сторони погодили, що витрати, пов'язані з транспортуванням товару, несе продавець. Продавець виставляє покупцю окремими рахунками-фактурами розмір вартості послуг з організації перевезень (надалі транспортні витрати), що підлягає компенсації. Покупець компенсує транспортні витрати продавця на підставі документів зазначених в пункті 3.8 договору, які підтверджують розмір транспортних витрат.

Згідно з пунктом 3.5 договору постачальник зобов'язаний надати покупцю одночасно з продукцією наступні документи: рахунок-фактуру; оригінал сертифікату якості; копії залізничних накладних; оригінал податкової накладної; розрахунок корегування кількісних і вартісних показників до податкової накладної; акт прийому-передачі.

Право власності на товар та всі ризики, пов'язані з поставкою від продавця до покупця переходить після підписання між сторонами акту приймання-передачі товару (пункт 3.23 договору).

Розділом 5 договору сторони погодили умови щодо сплати товару. Так, оплата проводиться Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в національній валюті України (пункті 5.1. договору); Оплата за товар, залізничний тариф та вартість послуг з організації перевезень здійснюється протягом 30-ти календарних днів після надання документів перелічених в пунктах 3.5, 3.6, та 3.8 договору (пункт 5.2. договору);Датою оплати товару (продукції) вважається дата перерахування коштів на користь Продавця банком покупця (пункт 5.4. договору).

Судами попередніх інстанцій на підставі поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що на виконання умов договору за період з 16.01.2014 по 06.03.2014 позивач передав у власність відповідача товар загальною вартістю 146 794 094, 34 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі вугільної продукції, наявними в матеріалах справи та відображається у таблиці № 1 висновку експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи № 7972/7973/7974/14-45 від 31.10.2014.

Факт отримання товару на вказану суму відповідачем не заперечувався та підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом звірки розрахунків.

Крім того, згідно актів про надання послуг (відшкодування провізної плати) № 10167 від 31.01.2014, № 10372 від 11.02.2014, № 10373 від 11.02.2014, № 10374 від 11.02.2014, № 10541 від 21.02.2014, № 10540 від 21.02.2014, № 10539 від 21.02.2014, № 10671 від 28.02.2014 позивач надав відповідачу послуги з організації перевезень вантажів за період з 31.01.2014 по 06.03.2013 загальною вартістю 7 015 553, 69 грн., про що зазначено в таблиці № 2 висновку експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи № 7972/7973/7974/14-45 від 31.10.2014.

Вказані акти приймання-передачі та надання послуг скріплені печатками та підписами уповноважених представників сторін, відповідають ознакам первинних документів та оформлені у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

З урахуванням висновку експертизи, судами попередніх інстанцій на підставі поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що відповідачем було проведено оплату за надані послуги на загальну суму 30 002 269, 40 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Отже, відповідач свої зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість у сумі 123 807 378, 63 грн., що стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення боргу в розмірі 110 263 563, 45 грн.

Колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову достатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 цього ж кодексу передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 712 названого кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містяться і у статті 265 Господарського кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).