ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 487/1046/24
провадження № 51-4931км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 травня 2024 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року, постановлені стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Волгограда рф, жителя АДРЕСА_1 ,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 травня 2024 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі статті 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, та покладено обов`язки, передбачені статтею 76 КК. Вирішено питання судових витрат та речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_6 27 грудня 2023 року в період часу з 19 год по 20 год перебував в автомобільному гаражі, який розташований на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , де в цей час також знаходився потерпілий ОСОБА_7 . В ході конфлікту з останнім у ОСОБА_6 , на підґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, виник злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень останньому.
Реалізуючи свій умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та маючи можливість передбачити їх суспільно небезпечні наслідки, ОСОБА_6 завдав не менше одного удару в обличчя ОСОБА_7 , після чого вийшов з території домоволодіння на вулицю. В подальшому, ОСОБА_6 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , перебуваючи за межами території вказаного домоволодіння, знайшов дерев`яну палицю та повернувся на територію вказаного домоволодіння, зайшов до приміщення гаражу, де в цей момент перебував ОСОБА_7 , та завдав останньому один удар дерев`яною палицею в голову.
В результаті умисних злочинних дій ОСОБА_6 , які виразились у нанесенні щонайменше 2-х ударів в голову ОСОБА_7 , останній отримав легкі тілесні ушкодження та середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження.
Своїми діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КК, як умисне спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які не є небезпечними для життя і не потягли за собою наслідків, передбачених статтею 121 цього Кодексу, але такі, що спричинили тривалий розлад здоров`я.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 травня 2024 року залишено без змін.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 травня 2024 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року, та закрити кримінальне провадження стосовно нього на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості та вичерпанні можливості їх отримання.
На обґрунтування вимог касаційної скарги засуджений зазначає про те, що матеріали кримінального провадження не містять належних та допустимих доказів на підтвердження його винуватості в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.
Вважає недопустимими докази:
Сервисы для юристов