ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2014 року Справа № 5023/5570/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддяХодаківська І.П.,суддіДроботова Т.Б., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиГромадянина Болгарії фізичної особи Попова Георгі Міркована постановуХарківського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 рокуу справі№ 5023/5570/12господарського судуХарківської областіза позовом Громадянина Болгарії фізичної особи Попова Георгі Мірковадо 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій-М", 2. Фізичної особи Поврозіна Сергія Анатолійовичаза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Приватного нотаріуса ХМНО Васікова Л.Є.провизнання недійсним договору
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:не з'явився,- відповідачів:ТОВ "Водолій-М": не з'явився, Поврозін С.А.: не з'явився,- третьої особи:не з'явивсяВСТАНОВИВ:
Громадянин Болгарії фізична особа Попов Георг Мірков (далі за текстом - Попов Г.М.) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій-М" (далі за текстом - ТОВ "Водолій-М") та фізичної особи Поврозіна Сергія Анатолійовича (далі за текстом - Поврозін С.А.) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: приватного нотаріуса ХИНО Васікова Л.Є. про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26.08.2011 року.
Рішенням господарського суду Харківської області від 20.08.2013 року в задоволенні позовних вимог Попову Г.М. відмовлено.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Попов Г.М. звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.08.2013 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 року у справі № 5023/5570/12 апеляційну скаргу Попова Г.М. залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 20.08.2013 року - без змін.
Не погоджуючись з вказаними судовими актами, Попов Г.М. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.08.2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 року у справі № 5023/5570/12, а матеріали справи направити на новий розгляд до місцевого господарського суду, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", ст. 139 Господарського кодексу України, ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.08.2011 року між ТОВ "Водолій-М" та громадянином Поврозіном С.А. укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири № 42, що розташована в м. Харків по вулиці 23-го Серпня у будинку 49-Б.
Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що згідно п. 3.1. статуту ТОВ "Водолій-М", метою і цілями діяльності товариства є одержання для поліпшення економічного та соціального стану учасників товариства, залучення фізичних та юридичних українських та іноземних осіб до спільної діяльності по насиченню споживчого ринку високоякісною продукцією (послугами), та підвищення конкурентної спроможності товариства на внутрішньому та зовнішньому ринках.
Положеннями п. п. 5.1., 5.2., 5.3. ст. 5 статуту ТОВ "Водолій-М" закріплено, що учасниками (засновниками) Товариства є: громадянин Болгарії Попов Г.М., з часткою учасника у Статутному фонді (капіталі) - 51 % (19 125, 00 грн.), та громадянин України Бєлов Михайло Ростиславович, з часткою учасника у Статутному фонді (капіталі) - 49 % (18 375, 00 грн.).
Відповідно до п. 9.1.4. Статуту ТОВ "Водолій-М" рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю.
Так, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно умов договору купівлі-продажу від 26.08.2011 року, ТОВ "Водолій-М" передало а Поврозін С.А. прийняв у власність квартиру № 42, що розташована в м. Харків по вулиці 23-го Серпня у будинку 49-Б.
Відповідно до п. 2 вищевказаного Договору продаж вчинено за суму 277 208, 00 грн., які ТОВ "Водолій-М" одержало від покупця повністю ще до підписання договору. Проте, згідно примітки, в разі розірвання договору з вини продавця він повертає покупцю суму 408 000, 00 грн. з урахуванням неустойки у розмірі 130 792, 00 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що балансова вартість квартири на 2011 рік становила 277 207, 09 грн., згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 31088229 виданого комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 26.08.2011 року.
Господарськими судами встановлено, що спірний договір, від імені ТОВ "ВОДОЛІЙ-М" підписано директором - Бєловим М.Р.
Так, позовні вимоги мотивовано порушенням корпоративного права позивача як учасника товариства на отримання прибутку, оскільки оспорюваним договором істотно зменшується обсяг майна товариства, а сам продаж було здійснено без врахування встановленим статутом ТОВ "Водолій-М" обмежень на укладення договорів керівником, передбачених п. 9.1.4. статуту ТОВ "Водолій-М", яким встановлено окремі випадки відчуження майна товариства на суму більше 50 % майна, в той час як збори учасників ТОВ "Водолій-М" з питання відчуження вказаної квартири не скликались та не проводились. У 2011 році і в 2012 році, крім вказаної квартири у ТОВ "Водолій-М" не було іншого майна, окрім будівельних матеріалів та малась значна заборгованість, тому, на думку позивача, вартість квартири перевищувала 50 % вартості майна ТОВ "Водолій-М".
Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що до корпоративних спорів належать також спори за позовами учасників (акціонерів) господарських товариств про визнання недійсними правочинів, укладених товариством, якщо позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів.
Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч. ч. 1 - 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Так, скаржник стверджує, що вартість відчужуваної квартири перевищує 50 % вартості майна ТОВ "Водолій-М", а загальні збори щодо прийняття рішення щодо наявності підстав для її відчуження не проводились.
Положеннями ст. 139 Господарського кодексу України закріплено, що майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів. Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів. Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Товарами у складі майна суб'єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги. Особливим видом майна суб'єктів господарювання є цінні папери.
Обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що відчужена відповідачем 1 квартира входить до основних засобів ТОВ "Водолій-М".
Сервисы для юристов