ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2016 року Справа № 910/7495/16
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівДемидової А.М., Кролевець О.А.,розглядаючи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 (головуючий суддя Власов Ю.Л., судді Яковлєв М.Л., Агрикова О.В.)на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 (суддя Андреїшина І.О.)у справі№ 910/7495/16 Господарського суду міста Києваза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_5, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6доПублічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"простягнення 267.753,16 грн., виселення та зобов'язання вчинити дії,за участю представників: позивачівОСОБА_7,відповідачаРуденко Д.А.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 у справі №910/7495/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016, позов задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача-1 суму заборгованості за договором оренди (найму) від 19.06.2014 в розмірі 132.443,53 грн.; стягнуто з відповідача на користь позивача-2 суму заборгованості за договором оренди (найму) від 19.06.2014 в розмірі 135.309,63 грн.; виселено відповідача з нежитлового приміщення, що розташоване на 1-му поверсі у житловому будинку літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 145 кв. м; зобов'язано відповідача передати позивачам ключі від вказаного нежитлового приміщення.
Не погоджуючись з даними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, чим порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 762 ЦК України, си.ст. 35, 43 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що відповідач не міг використовувати орендоване ним приміщення через обставини, за які він не відповідає, а тому на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України відповідач підлягає звільненню від орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло бути ним використане.
Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, 19.06.2014 між позивачами - Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 та відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" був укладений договір оренди (найму), за умовами якого позивачі надають, а відповідач приймає у платне строкове користування (в оренду) нежитлове приміщення, що розташоване на 1-му поверсі у житловому будинку літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 145 кв. м.
Відповідно до п. 1.6 договору приміщення надається в оренду з метою розташування в ньому структурного підрозділу банку, через який здійснюватимуться банківські та інші операції (послуги) згідно зі статутом банку та наявними у нього ліцензіями, дозволами тощо.
Згідно з п. 2.2 договору у момент підписання акта прийому-передачі приміщення позивачі передають відповідачеві ключі від приміщення та необхідну технічну документацію до нього, після чого відповідач одержує безперешкодний доступ до приміщення.
Відповідно до п. 2.4 договору відповідач зобов'язаний повернути приміщення Позивача за актом прийому-передачі не пізніше останнього дня строку оренди.
Згідно з п. 2.10 договору нарахування орендної плати здійснюється щомісячно в розмірі відповідно до розділу 3 договору "Орендна плата та інші платежі".
За змістом п. 3.3 договору відповідач зобов'язався відшкодовувати позивачам витрати на оплату комунальних послуг та експлуатаційні витрати, пов'язані з забезпечення діяльності відповідача, тобто здійснювати компенсаційні виплати.
01.07.2014 між позивачами та відповідачем був підписаний акт прийому-передачі приміщення.
Позивачами надсилались відповідачу в установленому порядку рахунки на оплату, проте зобов'язання з орендної плати були виконані відповідачем лише за липень і серпень 2014 року. Починаючи з вересня 2014 року відповідач не сплачував орендної плату.
Зобов'язання зі сплати компенсаційних виплат відповідач виконав за липень, серпень і вересень 2014 року своєчасно і в повному обсязі. Компенсаційні виплати за жовтень та листопад 2014 року були сплачені відповідачем в листопаді 2014 року. Починаючи з грудня 2014 року відповідач не сплачував компенсаційних виплат.
11.08.2014 до Державного реєстру банків внесений запис про тимчасове призупинення діяльності переліку відділень відповідача з 24.07.2014, в тому числі відділення відповідача, яке розміщувалося у спірному приміщенні, що підтверджується листом Національного Банку України "Щодо внесення записів до Державного реєстру банків" від 13.08.2014 № 41-114/44175.
10.02.2015 до Державного реєстру банків внесено запис про виключення з даного реєстру відділення "Донецьке № 6", що розміщувалось відповідачем в орендованому приміщенні, що підтверджується електронним повідомленням Національного Банку України від 16.02.2015 № 41-114/9392 "Щодо внесення записів до Державного реєстру банків".
05.03.2015 позивачі направили відповідачу звернення від 02.03.2015 з вимогою надати доступ до приміщення з метою його огляду в порядку, передбаченому п. 5.1.1 договору, та погасити заборгованість з орендної плати та компенсаційних виплат згідно з отриманими рахунками. Лист був отриманий відповідачем 06.03.2015, проте відповіді на нього відповідач позивачам не направив.
03.04.2015 позивачі направили відповідачеві повідомлення від 02.04.2015 про розірвання договору оренди від 19.06.2014, а також про необхідність повернення приміщення і ключів від нього за актом приймання-передачі у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання щодо внесення плати за оренду приміщення більше трьох місяців підряд. Вказане повідомлення отримане відповідачем 06.04.2015.
17.08.2015 позивачі направили відповідачеві повторну вимогу від 03.08.2015, в якій пропонували передати орендоване приміщення за актом приймання-передачі у зручні для банка дату та час. Вказана вимога була отримана відповідачем 18.08.2015, проте залишена ним без відповіді.
15.09.2015 позивачі направили відповідачеві претензію-вимогу від 10.09.2015 на суму 389.988,58 грн. з розрахунком та документами, що обґрунтовують розмір заборгованості. Зазначена претензія-вимога була отримана відповідачем 25.09.2015, проте залишена без відповіді.
У зв'язку з наведеним позивачі звернулися до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати 3% річних та пені, нарахованих на суми прострочення відповідача за договором оренди, та заборгованості з компенсаційних виплат (компенсація вартості електроенергії), а також про виселення відповідача з орендованого приміщення та зобов'язання відповідача передати позивачам ключі від вказаного вище нежитлового приміщення.
Як встановлено судами, постановою правління Національного Банку України "Про створення робочої групи Національного банку України" від 23.07.2014 № 436 починаючи з 24.07.2014 запроваджено надзвичайний режим роботи банківської системи в Донецькій, Луганській областях та Автономній Республіці Крим.
Постановою Правління Національного банку України "Про призупинення здійснення фінансових операцій" від 06.08.2014 № 466 банки України зобов'язано призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою; банкам України після переходу району/міста обласного значення Донецької та/або Луганської областей під контроль української влади вжити невідкладних заходів для відновлення фінансових операцій, призупинених відповідно до пункту 1 цієї постанови.
Посилаючись на наведені обставини, відповідач стверджує, що починаючи з 06.08.2014 він не міг використовувати орендоване ним приміщення за призначенням (здійснення банківських операцій) через обставини, за які він не відповідає (заборона Національного банку України на здійснення усіх видів фінансових операцій), а тому на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України відповідач підлягає звільненню від орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло бути ним використане.
Сервисы для юристов