Постанова ВГСУ від 05.11.2014 року у справі №907/305/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 року Справа № 907/305/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Картере В.І.,суддів:Барицької Т.Л., Іванової Л.Б.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний технологічний інститут "Електрон" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2014та на рішеннягосподарського суду Закарпатської області від 21.05.2014у справі№907/305/14 господарського суду Закарпатської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний технологічний інститут "Електрон"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мармарош"простягнення заборгованості по орендній платі на суму 390773,98 грн. з урахуванням індексу інфляції та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мармарош"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний технологічний інститут "Електрон"провизнання недійсним договору оренди цілісного майнового комплексув судовому засіданні взяли участь представники: - ТОВ "НДТІ "Електрон" Солод І.В., - ТОВ "Мармарош" Сахар А.В.,

Розпорядженням секретаря першої судової палати від 04.11.2014 №02-05/480 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась справа №907/305/14 та сформовано наступний склад суду для розгляду даної справи: головуючи суддя - Картере В.І., судді: Барицька Т.Л. (доповідач), Іванова Л.Б.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 21.05.2014 у справі №907/305/14 (суддя Ушак І.Г.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 (судді: Кордюк Г.Т., Гриців В.М., Якімець Г.Г.), відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний технологічний інститут "Електрон" (надалі ТОВ "НДТІ "Електрон"/скаржник) у задоволенні первісного позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мармарош"(надалі ТОВ "Мармарош") про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати; відмовлено ТОВ "Мармарош" у задоволенні зустрічного позову до ТОВ "НДТІ "Електрон" про визнання недійсним договору оренди цілісного майнового комплексу.

ТОВ "НДТІ "Електрон", не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти в оскаржуваній частині нове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні 05.11.2014 представником ТОВ "Мармарош" були надані письмові пояснення щодо правової позиції товариства відносно поданої ТОВ "НДТІ "Електрон" касаційної скарги.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є вимога ТОВ "НДТІ "Електрон" за первісним позовом про стягнення з ТОВ "Мармарош" заборгованості зі сплати орендної плати з урахуванням індексу інфляції за період з грудня 2011 року по лютий 2014 року.

Обґрунтовуючи підстави позову, ТОВ "НДТІ "Електрон" посилається на те, що всупереч умов укладеного між сторонами договору оренди від 06.12.2011, ТОВ "Мармарош" не сплачує орендну плату, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість у сумі 390 773,98 грн. з урахуванням індексу інфляції.

Під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, ТОВ"Мармарош" подало зустрічну позовну заяву до ТОВ "НДТІ "Електрон" про визнання недійсним договору оренди від 06.12.2011 з підстав фактичного передання в оренду лише частини майна згідно з вказаним договором оренди відповідно до акту приймання-передачі від 06.12.2011. Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; порушення цієї вимоги згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України тягне за собою визнання такого правочину недійсним.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні первісного позову, виходили з того, що ТОВ "НДТІ "Електрон" не довело в установленому законом порядку передання за актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу, про який зазначено у п. 1.1. договору оренди від 06.12.2011; відповідно до акту приймання-передачі від 06.12.2011, підписаного сторонами, в оренду було передано лише частину майна, що входить до складу цілісного майнового комплексу, а не сам цілісний майновий комплекс як об'єкт оренди загальною площею 1322,10 кв.м., за користування яким умовами договору оренди встановлено орендну плату у розмірі 14 500,00 грн.

Стосовно зустрічного позову, то як зазначили суди попередніх інстанцій, ТОВ "Мармарош" не довело, що укладення оспорюваного договору оренди від 06.12.2011 не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вищий господарський суд України вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ст. 284 ГК України).

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Частиною 1 ст. 759 ЦК України унормовано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з аб. 12 п. 3 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, цілісними майновими комплексами є підприємства, а також їх структурні підрозділи (цехи, виробництва, дільниці тощо), які можуть бути виділені в установленому порядку в самостійні об'єкти з подальшим складанням відповідного балансу і можуть бути зареєстровані як самостійні суб'єкти господарської діяльності.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 06.12.2011 між сторонами у справі був укладений договір оренди, згідно з п.1.1 якого орендодавець (ТОВ "НДТІ "Електрон") зобов'язався передати, а орендар (ТОВ "Мармарош") прийняти в строкове платне користування нерухоме та рухоме майно, що у цілому складає господарський об'єкт із закінченим циклом виробництва продукції - цілісний майновий комплекс (ЦМК) - загальною площею 1322,10 кв.м., в т.ч. будівля літ. Е загальна площа якої - 801,00 кв.м., частина будівлі літ. З площею 273,90 кв.м., літ. К площею 194,20 кв.м., літ. Л площею 53,00 кв.м.; що розташований на відокремленій земельній ділянці загальною площею 3,5973 га по вул. Берегівська- об'їзна, 6 у м. Мукачево для організації геологічного вивчення (дослідно-промислової розробки) родовищ (ділянок) поліметалевих руд.

Відповідно до ч. 1 ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 2.1. договору оренди сторони узгодили, що приймання-передача цілісного майнового комплексу від орендодавця орендарю здійснюється сторонами шляхом складення акту приймання-передачі, який підписується уповноваженими особами сторін та скріплюється печатками. Орендар вступає у строкове платне користування цілісним майновим комплексом у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі цілісного майнового комплексу (п. 2.4.). Договір вступає в силу з моменту підписання акту прийому-передачі ЦМК (п. 9.1.).

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до акту приймання-передачі від 06.12.2011, в оренду ТОВ "Мармарош" було передано обладнання в кількості 13 одиниць, виробничі площі (375 кв.м.) та земельна ділянка під ЦМК площею 0,37 га.

Як вказувалося вище, підставою для відмови у задоволенні первісного позову, став висновок судів про передачу в оренду не всього цілісного майнового комплексу, а лише його частини, що не співпадає з предметом договору оренди від 06.12.2011, визначеним у п. 1.1. цього договору, за користування яким умовами договору встановлено орендну плату у сумі 14 500,00 грн.

В той же час, судами попередніх інстанцій не звернуто увагу на те, що поряд з тим, що в п. 1.1. договору оренди (Предмет договору) окрім майна, що передається в орендне користування загальною площею 1322,10 кв.м. (будівля літ. Е загальна площа якої 801,00 кв.м., частина будівлі літ. З площею 273,90 кв.м., літ. К площею 194,20 кв.м., літ. Л площею 53,00 кв.м.), також зазначено, що перелік, склад та вартість майна, що входить до складу цілісного майнового комплексу за цим договором, встановлені у додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору, конкретно не з'ясовано, яке саме майно входить до цілісного майнового комплексу фактично і є предметом вказаного договору оренди, та чи свідчить передання по акту приймання-передачі майна від 06.12.2011 про виконання орендодавцем обов'язку з передачі в строкове платне користування нерухомого та рухомого майна, що у цілому складає господарський об'єкт із закінченим циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з метою організації геологічного вивчення (дослідно-промислової розробки) родовищ (ділянок) поліметалевих руд.

Відповідно до приписів п.п. 1, 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.