Постанова ВГСУ від 05.11.2014 року у справі №37/322-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 року Справа № 37/322-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С.,суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Атоменергокомплект", м. Київна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 рокуза заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції Харківської області, смт. Шевченкове, Харківська обл. господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Атоменергокомплект", м. КиївдоСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Грозянське", с. Гроза, Харківська обл.про стягнення за форвардним контрактом за участю представників позивача: Чайка Я.В.,

відповідача: Капинос Н.В., Севенко Г.П.,

відділу ДВС: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.02.2010 року залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2010 року позовні вимоги задоволено частково: присуджено до стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Грозянське" (далі за текстом - СТОВ "Грозянське") за форвардним контрактом № 11 від 03.03.2003 року на користь ВАТ "Атоменергокомплект" пшениці 4-го класу в кількості 160,052 тонн; пшениці 3-го класу в кількості 150,053 тонн; пшениці 5-го, 6-го класу в кількості 100,080 тонн; ячміню фуражного в кількості 150,100 тонн; кукурудзи фуражної в кількості 118,100 тонн; жита групи А в кількості 150,600 тонн; соняшнику в кількості 79,100 тонн; цукру в кількості 50,000 тонн; в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

На виконання постанови Вищого господарського суду України від 29.04.2010 року та рішення господарського суду Харківської області від 12.02.2010 року господарським судом 08.06.2010 року видано відповідний наказ.

12.08.2014 року державний виконавець ВДВС Шевченківського РУЮ Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду, в якій просив змінити спосіб та порядок виконання рішення господарського суду Харківської області від 12.02.2010 року шляхом стягнення з СТОВ "Грозянське" за форвардним контрактом № 11 від 03.03.2003 року на користь позивача 800 000,00 грн. вартості товару: пшениці 4-го класу в кількості 160,052 тонн; пшениці 3-го класу в кількості 150,053 тонн; пшениці 5-го, 6-го класу в кількості 100,080 тонн; ячменю фуражного в кількості 150,100 тонн; кукурудзи фуражної в кількості 118,100 тонн; жита групи А в кількості 150,600 тонн; соняшника в кількості 79,100 тонн; цукру в кількості 50,000 тонн.

Вищезазначену заяву мотивовано тим, що виконання рішення господарського суду Харківської області від 12.02.2010 року є неможливим, оскільки законодавчо не визначено, у якому порядку і у який спосіб державний виконавець повинен його виконати; наказ господарського суду виданий на підставі рішення майнового характеру, тобто державний виконавець повинен винести постанову про стягнення виконавчого збору та стягнути 10 % від суми стягнення або вартості майна, але в наказі не вказано ні суми стягнення, ні вартості майна яке стягується; крім того, в ході проведення виконавчих дій з виконання зазначеного рішення суду державним виконавцем встановлено відсутність майна, яке підлягає стягненню за виконавчим документом, про що складено відповідні акти та винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.08.2014 року у задоволенні заяви ВДВС Шевченківського РУЮ Харківської області про зміну способу та порядку виконання рішення суду - відмовлено.

Ухвалу місцевого господарського суду мотивовано тим, що заявником не наведено обґрунтованих підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду; вимога, що міститься в заяві, не доводить відсутність у відповідача присудженого позивачу майна в натурі та наявність у відповідача грошових коштів, які можуть бути стягнені.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 року ухвалу господарського суду Харківської області від 26.08.2014 року було скасовано та прийнято нове рішення, яким заяву ВДВС Шевченківського РУЮ Харківської області про зміну способу та порядку виконання рішення суду - задоволено та змінено порядок і спосіб виконання рішення господарського суду Харківської області від 12.02.2010 року (наказ від 08.02.2010 року) про стягнення з СТОВ "Грозянське" за форвардним контрактом № 11 від 03.03.2003 року на користь позивача пшениці 4-го класу в кількості 160,052 тонн; пшениці 3-го класу в кількості 150,053 тонн; пшениці 5-го,6-го класу в кількості 100,080 тонн; ячменю фуражного в кількості 150,100 тонн; кукурудзи фуражної в кількості 118,100 тонн; жита групи А в кількості 150,600 тонн; соняшника в кількості 79,100 тонн; цукру в кількості 50,000 тонн на стягнення вартості товару в розмірі 800 000, 00 грн.; присуджено стягнути з СТОВ "Грозянське" на користь ПАТ "Атоменергокомплект" 800 000, 00 грн. вартості майна за форвардним контрактом № 11 від 03.03.2003 року; наказ господарського суду Харківської області від 08.02.2010 року у справі № 37/322-09 визнано таким, що втратив чинність.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано наявністю підстав ля задоволення такої заяви, оскільки статтею 121 ГПК України передбачена можливість зміни способу виконання судового рішення, зокрема, шляхом стягнення вартості майна, повернення якого є неможливим, враховуючи те, що відповідно до п. 3.2 форвардного контракту позивач здійснив 100 % передплату за товар, зазначений у специфікації на загальну суму 800 000,00 грн., а в ході виконавчого провадження було встановлено відсутність у відповідача спірного майна, що унеможливлює в подальшому виконання рішення суду у даній справі.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ПАТ "Атоменергокомплект" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 року і залишити без змін ухвалу господарського суду Харківської області від 26.08.2014 року.

СТОВ "Грозянське" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 року - скасувати і залишити без змін ухвалу господарського суду Харківської області від 26.08.2014 року, а представники відповідача проти доводів касаційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

ВДВС Шевченківського РУЮ Харківської області згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Зазначені правові приписи кореспондуються з положеннями ч. 1 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження", якою також передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Оскільки згадані статті не обмежують відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання.

В п. 7.1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 року роз'яснено, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими, зокрема, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками, у разі відсутності індивідуально визначеного майна, присудженого позивачу, зміна способу виконання рішення шляхом звернення на кошти неможлива.

За приписами статей 179, 184 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Таким чином, індивідуально визначеною річчю є річ єдина у своєму роді, яка вирізняється від інших своїми неповторними ознаками та виділена із загальної маси речей даного роду, а родовими називаються речі, яким належать єдині родові ознаки і вони вимірюються вагою, числом, об'ємом.