ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2014 року Справа № 13/219 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"на рішення та постанову Господарського суду міста Києва від 14.05.2014 Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2014у справі№ 13/219 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"доОб`єднання співвласників багатоквартирних будинків "Маяк-6"простягнення 104682,70 грн.за участю представників сторін:
позивача: Кравчик С.М., дов. від 25.12.2013 № 91/2013/12/25-2
відповідача: Пінчук М.М., дов. від 24.12.2013 б/н
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків "Маяк-6" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, трьох відсотків річних та інфляційних втрат у розмірі 104682,70 грн..
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2014 у справі № 13/219 (суддя Курдельчук І.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2014 (колегія суддів у складі: головуючого судді Шапрана В.В., суддів Андрієнка В.В., Буравльова С.І.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2014 у справі № 13/219, передати справу на новий розгляд.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
До Вищого господарського суду України надійшла заява Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків "Маяк-6", в який відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2014 у справі № 13/219 без змін, касаційну скаргу - без задоволення.
Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними матеріалами справи, 01.03.2005 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" та Об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків "Маяк-6" був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630255 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач, як постачальник, зобов'язався виробити та поставити теплову енергію відповідачу, як споживачу, для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому договорі (п. 1.1 договору).
Згідно із п.п. 2.2.1, 2.3.1 договору позивач зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем, як споживачем, для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком 1 до договору, яку відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.
Пунктом 4.3. договору визначено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Судами першої та апеляційної інстанції з'ясовано, що 16.03.2007 відповідач листом за вих. № 030 повідомив позивача про припинення дії договору, відповідно до п. 4.3., з 01.06.2007 року, а отже з цієї дати дія договору була припинена з ініціативи відповідача.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, позивач звернувся із позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості за період з 01.11.2006 по 01.05.2009 в розмірі 63 816,49 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач при визначення розміру суми заборгованості не врахував платіжні доручення: № 212 від 23.11.2006 на суму 25000 грн., № 239 від 28.12.2006 на суму 23000 грн., № 123 від 26.07.2007 на суму 27948,51 грн., № 139 від 30.08.2007 на суму 36000 грн., № 75 від 26.04.2007 на суму 10000 грн. та № 83 від 24.05.2007, натомість відповідач надав додаткові докази, які підтверджують здійснення відповідачем сплати за отриману теплову енергію в повному обсязі.
Враховуючи відсутність у відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію, суди попередніх інстанцій дійшли висновку і про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення процентів річних та інфляційних втрат.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані рішення судів попередніх інстанції, зазначає наступне.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.
Відповідно абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 ).
Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Сервисы для юристов