Постанова ВГСУ від 05.10.2016 року у справі №914/261/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року Справа № 914/261/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Львова Б.Ю., Палія В.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЛьвівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету Українина постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 11.07.16у справі№914/261/16господарського судуЛьвівської областіза позовомЛьвівського міського комунального підприємства "Львівводоканал"доЛьвівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету Українипровизнання недійсним та скасування рішення за участю представників від:позивача(Урбанської Т.В. дов. від 31.12.15),відповідача(Макарчука Д.І. дов. від 05.04.16)

В С Т А Н О В И В :

Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26.11.15 №76 р/к у справі №1-02-57/2015.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.04.16 у справі №914/261/16 (суддя Фартушок Т.Б.) позов задоволено повністю, з мотивів відсутності порушень позивачем прав та інтересів споживачів багатоквартирних будинків у м. Львові за вказаний період у контексті зайняття монопольного становища у сегменті надання послуг з постачання холодної води та водовідведення, а отже наявністю підстав для задоволення позову, шляхом скасування рішення АМКУ від 26.11.15 №76 р/к у справі №1-02-57/2015.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Галушко Н.А., судді Кузь В.Л., Орищин Г.В.), рішення місцевого суду скасовано у частині зобов'язання ЛМКП "Львівводоканал", як виробника/виконавця послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, розробити у відповідність до форми Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення договори про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення та вжити всіх заходів щодо укладення їх у письмовому вигляді із всіма мешканцями приватних (індивідуальних) будинків. Прийнято у цій частині нове рішення про відмову у позові. У решті рішення суду залишено без змін. Апеляційний суд дійшов висновків, що позивачем укладалися зі споживачами договори про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення, які відступають від положень Типового договору, така невідповідність звужує права споживача послуг, обов'язки виконавця послуг та не надає споживачу необхідної інформації у повному обсязі , що є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, а вчинення такого порушення встановлено оспорюваним рішенням АМКУ.

Не погоджуючись частково із постановою суду апеляційної інстанції, АМКУ звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив її скасувати у частині залишення рішення місцевого суду без змін та прийняття у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним рішення АМКУ від 26.11.15 №76 р/к у справі №1-02-57/2015. Скаржник вважає, що апеляційним судом при винесені оскаржуваного судового акта залишено поза увагою обов'язок виконавця житлово-комунальних послуг - ЛМКП "Львівводоканал" з підготовки та укладення із споживачами договорів про надання житлово-комунальних послуг, а ч.5 ст.19 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", яка набрала чинності з 26.04.14 не містить жодної відкладальної умови щодо початку (або умов) її дії. У решті судові акти не оскаржуються, а тому не перевіряються судом касаційної інстанції.

Позивач надав відзив, у якому просив постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, Розпорядженням Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 21.07.15 №57 рп/к розпочато розгляд справи №1-02-57/2015 за виявленими ознаками порушення Львівським міським комунальним підприємством "Львівводоканал" законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені п.2 ст.50 ЗУ "Про захист економічної конкуренції".

Справу розпочато за результатами розгляду заяв від громадян ОСОБА_6 (АДРЕСА_1), ОСОБА_7 (АДРЕСА_2), ОСОБА_8 (АДРЕСА_2), ОСОБА_9 (АДРЕСА_2), щодо правомірності укладення ЛМКП "Львівводоканал" публічного договору приєднання про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення, а також від ОСББ "Світанок" (м. Львів, вул. Патона,27/172), щодо відмови від укладення договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення із власниками квартир ОСББ "Світанок".

26.11.15, відповідач, керуючись ЗУ "Про захист економічної конкуренції" та згідно із Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженою розпорядженням АМКУ від 05.03.02 №49-р, провів дослідження становища ЛМКП "Львівводоканал" на ринку послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у межах розташування водопровідно-каналізаційних мереж, що перебувають у його володінні та користуванні за період з 01.01.14 по 26.11.15 та дійшов висновку, що позивач займав монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у межах м. Львова, де розташовані водопровідно-каналізаційні мережі, що перебувають на його балансі та обслуговуванні із часткою 100%. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на вказаному ринку виявлено АМКУ у вигляді: - дій Підприємства (не приведення договору у відповідність до форми Типового договору) та бездіяльності Підприємства (не виконання вимог ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" та Правил №630, у частині укладення прямих договорів із мешканцями квартир багатоповерхових будинків), що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (ч.1 ст.13 ЗУ "Про захист економічної конкуренції").

Відповідно до ст.52 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке вказане у п.3 резолютивної частини даного рішення накладено на ЛМКП "Львівводоканал" штраф у розмірі 35 000,00 грн.

ЛМКП "Львівводоканал", не погоджуючись з Рішенням, відповідно до положень ч.1 ст.60 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" оскаржило його у суді.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд вказав на те, що по вказаному періоду, незважаючи на 100% монопольне становище позивача на ринку послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, правове поле, в якому він перебував впродовж цього часу, змінювалося і в різні періоди його дії, зокрема, щодо не укладення прямих договорів з мешканцями квартир багатоповерхових будинків, навіть з формальної точки зору, не могли визначатися як порушення антиконкурентного законодавства.

Щодо виявленої АМКУ бездіяльності з боку КП "Львівводоканал" по укладенню прямих договорів із мешканцями квартир багатоповерхових будинків, місцевий суд зазначив, що позивач не вправі був укладати такі договори до встановлення органами виконавчої влади фіксованих тарифів на вказаний вид послуг. При цьому, позивач, продовжував їх надавати у силу приписів ст.16 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", оскільки не вправі припинити надання послуг населенню через те, що органи виконавчої влади не приводять або не вчасно приводять свої нормативні акти у відповідність до нових норм законодавства. За таких умов, послуги надавалися населенню, хоча і без договорів, однак по тарифу виробника послуг, що є меншим від тарифу виконавця, відтак, споживачам не завдано жодних збитків чи незручностей, а отже порушень антимонопольного законодавства не вбачається.

Щодо дій Підприємства по не приведенню договору у відповідність до форми Типового договору, місцевий суд зазначив наступне. Заяви мешканців, що були направлені до АМКУ з приводу нібито невідповідності договору Типовому, які стали підставою для порушення справи, надіслані саме мешканцями багатоквартирних будинків, хоча цей договір не мав до них жодного відношення, про що було зазначено на офіційному сайті підприємства, а тому права споживачів багатоквартирних будинків не були і не могли бути порушені, отже і з цього приводу, підстав для задоволення позову не вбачається.

Спростовуючи частково висновки місцевого суду, апеляційна інстанція зазначила, що рішення місцевого суду у частині визнання недійсним та скасування п.п.3, 6 та п. 4 рішення відповідача від 26.11.15 №76 р/к щодо зобов'язання позивача як виробника/виконавця послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, на виконання вимог ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" та Правил №630, розробити у відповідність до форми Типового договору договори про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення та вжити всіх заходів щодо укладення їх у письмовому вигляді із всіма споживачами-мешканцями багатоквартирних будинків, є правомірним та обґрунтованим. До таких висновків апеляційна інстанція дійшла, зважаючи на те, що Водоканал позбавлений був можливості укласти договори з мешканцями до встановлення тарифу на послуги виконавчою владою. А заяви мешканців щодо невідповідності договорів про надання послуг Типовому договору, які стали підставою для порушення справи, надіслані саме мешканцями багатоквартирних будинків, хоча цей договір не мав до них жодного відношення. У зв'язку із чим рішення місцевого суду у цій частині, на думку апеляційної інстанції є правомірним.

Щодо висновків про зайняття Водоканалом монопольного становища у вказаному сегменті за перевіряємий період, суд апеляційної інстанції погодився з позицією місцевого суду, що позов у цій частині не підлягає задоволенню, оскільки скаржником дана обставина не заперечується та визнається.

Суд касаційної інстанції вважає висновки апеляційної інстанції у частині залишення без змін решти судового акта місцевого суду помилковими, зважаючи на таке.

Частиною ст.179 ГК України імперативно закріплено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Приписами ст.184 ГК України визначено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст.179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст.181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки. Даний документ є нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Статтями 20, 21 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" визначено обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Передбачено, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок кореспондується з обов'язком виконавця, визначений п.3 ч.2 ст.21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст (умови) Типового договору затверджені Постановою КМУ від 21.07.05 №630 "Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення".