ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2016 року Справа № 910/31478/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),
суддів: Барицької Т.Л.,
Губенко Н.М.
за участю представників:
позивача - Іваненко І.П.,
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016
та на рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2016
у справі № 910/31478/15
за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва
про стягнення 107 646,74 грн.
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (далі - комунальне підприємство) про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 107 646,74 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.03.2016 (суддя Домнічева І.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 (колегія суддів у складі: суддя Тищенко О.В. - головуючий, судді Тарасенко К.В., Чорногуз М.Г.), у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016, рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст. 124 Конституції України, ст.ст. 42, 45, 47, 34, 43 ГПК України, ст.ст. 11, 202, 509, 526, 598, 610, 611, 617, 629 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 175 ГК України. Скаржник посилається, зокрема на те, що сторони дійшли взаємної згоди про розірвання з 01.09.2015 лише договорів в частині здійснення постачання теплової енергії населенню, тоді як нарахування за споживу теплову енергію здійснено за період з 01.12.2014 по 01.05.2015. Висновок обох судових інстанції про відсутність споживання теплової енергії відповідачем у спірному періоді спростовується корінцями наряду від 29.10.2014 № 155 (на підключення теплоносія) та від 08.04.2015 № 51 (на відключення теплоносія). Крім того, враховуючи приписи ч. 6 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" з урахуванням внесених до нього 26.04.2014 змін Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії", а саме визначення ПАТ "Київенерго" виконавцем послуг ніяким чином не позбавляє балансоутримувача (управителя) будинку в даному випадку відповідача бути споживачем або виконавцем послуг.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.
Господарські суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили, що:
- 01.11.2000 ПАТ "Київенерго" (в минулому АЕК "Київенерго") та КП УЖГ Дніпровського району міста Києва укладено договір № 1210039 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених договором в будинок по вул. Кибальчича, 13-А (додаток № 9 до договору);
- відповідно до підпункту 2.2.1 пункту 2.2 договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до договору;
- енергопостачальна організація зобов'язується підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією (підпункт 2.2.2 пункту 2.2 договору);
- згідно з розділом 2.3 договору абонент зобов'язується своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії, а також забезпечувати необхідні умови для надходження теплової енергії, обслуговувати (ремонтувати) внутрішньобудинкові системи теплопостачання та власні прилади обліку теплової енергії, здійснювати підготовку власного теплового господарства, та виконувати інші обов'язки зазначені у розділі 2.3 договору;
- відповідно до п. 8.1 договір набуває чинності з дня підписання та діє до 31.12.2000;
- договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення арбітражним судом, передбачених підпунктом 6.4.1 пункту 6.4 договору; ліквідації сторін (пункт 8.2 договору). Припинення дії договору не звільняє абонента від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії (пункт 8.3 договору). Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (пункт 8.4 договору);
Сервисы для юристов