ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2016 року Справа № 922/4906/13-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді суддівПопікової О.В. Євсікова О.О., Кролевець О.А.за участю представників: позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)відповідача 1:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)відповідача 2:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)третьої особи:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4на рішенняГосподарського суду міста Києва від 08.12.2015та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.05.2016у справі№ 922/4906/13 Господарського суду міста Києваза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до1) Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова 2) Державної казначейської служби Українитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Управління Державної казначейської служби України в Київському районі міста Харкова простягнення коштів
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 8930,65 грн., та моральної шкоди у розмірі 8930,65 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.02.2015 (головуючий суддя Сальникова Г.І., суддя Лаврова Л.С., суддя Светлічний Ю.В.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2015р. головуючий суддя Пелипенко Н.М., судді Камишева Л.М., Медуниця О.Є.) рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.205р. у даній справі скасовано в частині відмови у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди в сумі 8930,65 грн. та прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволені в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 3000 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2015 (головуючий суддя Євсіков О.О., судді Кролевець О.А., Попікова О.В.) рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.201 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.09.2015 залучено до участі у справі у якості відповідача Державну казначейську службу України, а справу № 922/4906/13 направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2015 (суддя Турчин С.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 (головуючий суддя Дідиченко М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Андрієнко В.В.) у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду І інстанції та постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема статті 35 Господарського процесуального кодексу України, статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому скаржник наголошує на тому, що відмова у задоволенні позову суперечить Конвенції та практиці Європейського суду щодо надання справедливої компенсації матеріальної шкоди, судових витрат та моральної шкоди.
05.09.2016 до початку судового засідання через засоби електронного зв'язку від представника Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова надійшло клопотання від 05.09.2016 №12019/10/20-31-10-21 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке за відсутності електронного цифрового підпису не належить до офіційних документів (п.п. 1.5.17 пункту 1.5 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28). За відсутності відповідного оригіналу документа в паперовій формі колегія суддів залишає згадане клопотання без розгляду.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про держану реєстрацію серія В02 №218466 від 15.03.2006 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності.
На підставі акта документальної перевірки № 5018/17-218/НОМЕР_1 за період з 01.04.2006 по 31.03.2009 Державною податковою інспекцією у Київському районі міста Харкова винесені податкові повідомлення-рішення № 0003881702/0 від 02.09.2009, № 0003881702/1 від 04.11.2009 відносно Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 за порушення п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 141642,00 грн., з яких 94428,00 грн. - сума донарахованого позивачу податку та 47214,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
27.08.2009 позивач, не погодившись з висновками акту перевірки №5018/17-218/НОМЕР_1, подав до ДПІ Київського району м. Харкова письмові заперечення, які відповідачем були залишені без задоволення.
Згодом, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення №0003881702/0 від 02.09.2009, податкового повідомлення-рішення №0003881702/1 від 04.11.2009 та податкового повідомлення-рішення №0003881702/2 від 25.11.2009.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2010 у справі №2-а-43702/09/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010, позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано незаконними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0003881702/0 від 02.09.2009, № 0003881702/1 від 04.11.2009, № 0003881702/2 від 25.11.2009 в частині визначення податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на суму 138049,64 грн., з яких - основний платіж - 92033,09 грн., штрафні (фінансові) санкції - 46016,55 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 25.11.2013 у справі № 2-а-43702/09/2070, постанову Харківського окружного адміністративного суду 18.06.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду 30.11.2010 змінено, викладено резолютивну частину постанови Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2010 в такій редакції: "Позов задовольнити повністю. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0003881702/0 від 02.09.200, №0003881702/1 від 04.11.2009, № 0003881702/2 від 25.11.2009 про визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 141642,00 грн., в т.ч. 94428,00 грн. основного платежу та 47214,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій".
Предмет позову у даній справі становить вимога фізичної особи підприємця про стягнення шкоди, заподіяної неправомірними діями відповідача - Державної податкової інспекції, які складаються з матеріальних збитків в сумі 8930,65 грн., а саме: витрат, пов'язаних із прибуттям до відповідача, до судових засідань та до інших установ, в сумі 2687,49 грн.; витрат, пов'язаних з використанням мобільного зв'язку та мережі Інтернет для підготовки документів, вивчення законодавства та інших дій пов'язаних з захистом від порушень відповідача, в сумі 1362,36 грн., витрат на роздрукування документів в сумі 535,32 грн., витрат на оплату послуг Укрпошти за пересилання документів в сумі 43,50 грн., витрат на оплату державного мита та судового збору - 160,78 грн., справедливу компенсацію за час, витрачений для оскарження незаконних дій/рішень відповідача та за час витрачений на відновлення своїх порушених прав в сумі 4141,20 грн., та моральної шкоди у розмірі 8930,65 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 1166, 1167, 1173 та 1174 Цивільного кодексу України та мотивовані визнанням недійсними та скасуванням податкових повідомлень-рішень відповідача, якими позивачу визначена сума податкового зобов'язання.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Стаття 56 Конституція України проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави матеріальної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Сервисы для юристов