ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2016 року Справа № 916/247/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),
суддів Львова Б.Ю.,
Селіваненка В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Одеський авіаційний завод"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 р. (судді: Аленін О.Ю., Богатир К.В., Воронюк О.Л.)у справі№916/247/16 господарського суду Одеської областіза позовомДержавного підприємства "Одеський авіаційний завод"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ГАЗ"провизнання частково недійсним договору за участю представників: від позивачане з'явились від відповідача Савастиков В.В., довіреність №395 від 21.04.2016 р.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 18.04.2016 р. у справі №916/247/16 задоволено позов Державного підприємства "Одеський авіаційний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ГАЗ" про визнання недійсними п. 5.8 та абзацу другого п. 5.9 договору №436 на поставку природного газу в 2015 році, укладеного 01.10.2014 р. між позивачем та відповідачем.
Місцевий господарський суд прийшов до висновку, що наведені пункти договору суперечать нормам законодавства, яке було чинним на час укладення цього договору, та не відповідають політиці держави щодо енергозбереження.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 р. у справі №916/247/16 вказане рішення місцевого господарського скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.
Правова позиція апеляційного господарського суду мотивована недоведеністю існування фактичних обставин, які, відповідно до норм чинного законодавства, є підставами для визнання окремих пунктів правочину недійсними.
Не погодившись із постановою господарського суду апеляційної інстанції, Державне підприємство "Одеський авіаційний завод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на невірне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 р. та залишити в силі рішення господарського суду Одеської області від 18.04.2016 р.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.08.2016 р. касаційну скаргу Державного підприємства "Одеський авіаційний завод" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 05.09.2016 р.
До початку судового розгляду представник відповідача скористався правом, наданим йому ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та подав відзив на касаційну скаргу.
В судове засідання 05.09.2016 р. з'явився представник відповідача.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувану постанову залишити без змін.
Перевіривши повноту встановлення апеляційним господарським судом обставин справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 215 вказаного кодексу закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин, що зазначено в абз. 4 пп. 2.1 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 р.
Як вбачається з матеріалів справи та досліджено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.10.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ГАЗ" (постачальник) та Державним підприємством "Одеський авіаційний завод" (споживач) укладено договір №436 на поставку природного газу в 2015 році.
Відповідно до умов вказаного договору постачальник зобов'язується постачати природний газ для потреб споживача на рівні оплачуваних обсягів, за умови дотримання споживачем дисципліни відбору природного газу та розрахунків за нього, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити природний газ, що поставляється у об'ємі до 510,0 тис.куб.м.
В п.п. 3.9., 3.10., 3.11., 3.12. договору закріплено порядок визначення кількості газу, яка повинна постачатись споживачеві газорозподільчою організацією.
При цьому, згідно з п. 5.8 договору поставки природного газу, у разі, якщо споживач за відомостями газотранспортної організації спожив газ менше підтвердженого об'єму, у відповідності з п.п. 3.10, 3.11, 3.12, то він зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору (витрати та упущену вигоду). У випадку, якщо інше не підтверджено постачальником, розмір таких збитків за згодою сторін визначається вартістю газу, який не було спожито, за цінами договору за відповідний період часу.
Сервисы для юристов