Постанова ВГСУ від 05.07.2016 року у справі №910/28268/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року Справа № 910/28268/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоТатькова В.І. (доповідача),суддів :Самусенко С.С., Плюшка І.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 р.та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 09.02.2016 р.у справі№ 910/28268/15 господарського суду міста Києваза позовом Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області (надалі - Управління ДСО)доПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (надалі - ПАТ "Брокбізнесбанк")прозарахування зустрічних однорідних вимогза участю представників: від позивача- Красновид Наталія Леонідівна - Лабутіна Оксана Альбертівнавід відповідача- Калиушко Єлизавета Дмитрівна - Федоренко Наталія Миколаївна - Марченко Ігор Вікторович

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року Управління ДСО звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Брокбізнесбанк" та просило прийняти рішення про взаємозалік зустрічних однорідних вимог - зарахувати в оплату боргу позивача у розмірі 532 927,69 грн. за рахунок акцептованих коштів у розмірі 873 041,43 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.02.2016 р. (суддя Мудрий С.М.) позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 р. (головуючий суддя Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Куксов В.В.) рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2016 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ПАТ "Брокбізнесбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Управління ДСО у повному обсязі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.06.2016 р. касаційну скаргу ПАТ "Брокбізнесбанк" прийнято до провадження, призначено розгляд скарги на 05.07.2016 р.

17 червня 2016 року до Вищого господарського суду України надійшли заперечення позивача у справі, за змістом яких Управління ДСО просить суд залишити без задоволення подану касаційну скаргу, а прийняті у справі рішення та постанову - без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи касаційної скарги, взявши до уваги заперечення позивача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 26.05.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 24043 про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування, за умовами якого банк відкриває клієнту поточні рахунки та здійснює їх розрахунково-касове обслуговування відповідно до норм чинного законодавства України, нормативно-правових акті Національного банку України та умов цього договору.

Також, 12.11.2013 р. між сторонами укладено договір про надання овердрафту № 25-13-980-О, відповідно до якого банк, в межах ліміту, на засадах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання надає позичальнику кредит у формі овердрафту, в порядку та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник має право отримати кредит, а після отримання зобов'язується використати його за цільовим призначенням та повернути банку, сплатити проценти за користування кредитом, виконати інші зобов'язання за цим договором. Ліміт овердрафту встановлюється в розмірі 2 300 000 грн. Строк користування (термін повернення) кредиту до 11.11.2014 р. включно. Процентна ставка за користування овердрафтом є фіксованою та становить 22 % річних.

Судами з'ясовано, що 28.02.2014 р. постановою Правління Національного банку України "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних" № 107 віднесено АТ "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних. 28.02.2014 р. виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 9 "Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації", яким запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 03 березня 2014 року по 02 червня 2014 року .

10 червня 2014 року на підставі постанови Національного банку України № 339 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 11.06.2014 р. № 45 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ "Брокбізнесбанк".

16 жовтня 2014 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 226/14 про затвердження реєстру акцептових вимог кредиторів АТ "Брокбізнесбанк", відповідно до якого грошові вимоги позивача акцептовані в сумі 873 041,43 грн., які залишилися без руху на розрахункових рахунках позивача за договором № 24043 від 26.05.2012 р.

Водночас, за договором про надання овердрафту № 25-13-980-О від 12.11.2013 р. у позивача утворилася заборгованість перед відповідачем в розмірі 532 927,69 грн., що підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2015 р., яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 р. у справі № 910/27757/14.

Так, звертаючись до господарського суду з відповідним позовом, Управління ДСО посилалося на те, що 12.08.2015 р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" від 16.07.2015 № 629-VII, у зв'язку з чим і просило суд здійснити взаємозалік зустрічних однорідних вимог - зарахувати в оплату боргу позивача у розмірі 532 927,69 грн. за рахунок акцептованих коштів у розмірі 873 041,43 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках встановлених договором або законом.

За змістом ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Статтею 601 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.