ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2016 року Справа № 906/1648/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Кравчука Г.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 15.03.2016у справі№ 906/1648/15Господарського судуЖитомирської області за позовомПублічного акціонерного товариства " Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Бердичівтеплоенерго"простягнення коштівза участю представників: позивачане з'явилисьвідповідачане з'явились
ВСТАНОВИВ:
18.11.2015 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" суми основного боргу 6939177,53 грн, пеню у розмірі 2146810,17 грн, інфляційні - 6637296,10 грн, 3 % річних у розмірі 382078 грн та суму відшкодування судових витрат. Позов обґрунтовано порушенням відповідачем договірних зобов'язань з повної та своєчасної оплати природного газу, приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідач визнав позовні вимоги частково, заперечивши проти позову в частині стягнення основного боргу на суму 1628172 грн з посиланням на акт звіряння розрахунків від 31.10.2015, яким підтверджено суму боргу лише у розмірі 5311005,53 грн та відповідно від вказаної суми має розраховуватися сума штрафних санкцій, яку відповідач просив, в порядку статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити до 10%, обґрунтовуючи заяву збитковістю підприємства.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 25.01.2016 (суддя Прядко О.В.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу - 5311005,53 грн, 1071646,12 грн - пені, 381235,50 грн - 3% річних, 5806732,60 грн інфляційних втрат, 154758,52 грн судового збору; в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 (судді Гулова А.Г., Маціщук А.В., Петухов М.Г.) вказане рішення залишено без змін, як законне і обґрунтоване.
Не погоджуючись із прийнятими у справі рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати прийняті у справі рішення та постанову в частині відмови у стягненні пені на суму 1075164,05 грн та прийняти нове рішення в цій частині, яким стягнути з відповідача вказану суму пені; в іншій частині рішення та постанову залишити без змін.
Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: всупереч вимогам статей 549-552, 599 та 625 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, статей 4-2, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України суди дійшли хибного висновку щодо зменшення суми пені на 50 %, не з'ясувавши чи є даний випадок винятковим та чи перевищує розмір неустойки (пені) розмір завданих збитків; суди в порушення вказаних вимог при зменшенні розміру пені виклали доводи лише на користь відповідача не врахували інтересів та майнового стану позивача, порушивши принцип рівності сторін; судами не враховано практики Вищого господарського суду України, відповідно до якої суди дійшли висновку,що відсутність вини відповідача у виникненні боргу його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки
Сторони не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції; відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 20.11.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець/позивач) та Комунальним підприємством "Бердичівтеплоенерго" (покупець/відповідач) укладено договір № 426/14-ТЕ-10 на купівлю-продаж природного газу (а. с. 38 - 43).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх релігійними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.
Пунктом 2.1 договору сторони погодили обсяги поставки газу, та пунктом 3.3 встановили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Згідно з пунктом 3.4 договору, вище вказаний акт приймання-передачі є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Пунктом 5.2 договору сторони узгодили, що ціна за 1000,0 куб. м газу становить 1118,974 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додатну вартість. До сплати за 1000 куб. м природного газу - 1118,974 грн., крім того ПДВ - 17% - 190,226 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн. Загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 5.5 договору).
Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1. договору).
Пунктом 7.1. договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.
У пункті 7.2. договору зазначено, зокрема, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11 договору).
Додатковими угодами за №1, №2 від 28.01.2014 та від 29.04.2014 (а. с. 44, 45) до договору на купівлю-продаж природного газу № 426/14-ТЕ-10 від 20.11.2013, сторони внесли зміни до пункту 5.2 договору на купівлю-продаж природного газу, зменшивши ціну за 1000,0 куб. м газу до 1091,00грн. та встановивши ПДВ за ставкою 20%. Також сторони виклали банківські реквізити продавця, зазначені в пункті 12 договору, в новій редакції, та уточнили пунктом 1.2 договору, зазначивши, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.
Судами встановлено, що на виконання умов договору № 426/14-ТЕ-10 від 20.11.2013, за період січень - квітень 2014 року, жовтень - грудень 2014 року НАК "Нафтогаз України" поставила відповідачу природний газ в об'ємі 11577,984 тис. куб. м на загальну суму 15157896,66 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання - передачі природного газу від 31.01.2014, 28.02.2014, 31.03.2014, 30.04.2014, 31.10.2014, 30.11.2014 та 31.12.2014 (а. с. 46 - 52). Дані акти є достатнім і належним доказом передачі газу, оскільки передбачені умовами пункту 3.4 договору № 426/14-ТЕ-10 від 20.11.2013.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань згідно з договором купівлі-продажу природного газу № 426/14-ТЕ-10 від 20.11.2013 позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 16105361,80 грн., з яких: 6939177,53 грн. - сума основного боргу, 2146810,17 грн. - пеня, 6637296,10грн. - інфляційні втрати та 382078,00 грн. - 3%річних.
Отже, судами встановлено та сторонами не заперечується, що відповідач всупереч статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України неналежним чином виконав свої зобов'язання по оплаті отриманого за договором купівлі-продажу природного газу від 20.11.2013 №426/14-ТЕ-10 у розмірі 5311005,53 грн. (з урахуванням акта звіряння розрахунків від 31.10.2015 (а. с. 69) та сплати відповідачем частини боргу (а.с.83)), при цьому позивачем нараховано пеню, інфляційні та 3 % річних, з доданим розрахунком (а.с. 32-37).
Колегія суддів зазначає, що Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" передбачено, що постачання природного газу - це господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і полягає в наданні послуг та пов'язана з реалізацією природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів; газопостачальним підприємством (постачальник) є суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює постачання природного газу безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами; споживач - це юридична особа або фізична особа - підприємець, яка отримує природний газ відповідно до договору про постачання природного газу та використовує його як паливо або сировину (стаття 1 Закону).
За вимогами статті 12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. За статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Сервисы для юристов