ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2016 року Справа № 904/4861/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Катеринчук Л.Й. (головуючого), Білошкап О.В., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргуТОВ "Поліпром"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 року у справі Господарського суду№ 904/4861/15 Дніпропетровської областіза заявоюТОВ "Поліпром"доТОВ "Комекс"провизнання банкрутомрозпорядник майнаДубовик С.М.у судовому засіданні взяли участь представники:
ТОВ "Поліпром": Кітченков М.О. (довіреність від 25.01.2016 року),ТОВ "Комекс":не з'явилися,ПАТ КБ "Приватбанк":Іванова С.О. (довіреність №1032-О від 25.03.2014 року).ВСТАНОВИВ:
ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2015 року прийнято до розгляду у підготовчому засіданні заяву ТОВ "Поліпром" (далі - ініціюючого кредитора) про порушення справи про банкрутство ТОВ "Комекс" (далі - боржника) відповідно до статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 1 - 2).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2015 року (суддя Єременко А.В.) порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Комекс"; визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 540 161, 40 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; ухвалено оприлюднити оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 115 календарних днів - до 09.10.2015 року; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Дубовика С.М., якому встановлено грошову винагороду в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна за рахунок ініціюючого кредитора шляхом її авансування; ухвалено, що до припинення процедури розпорядження майном органи управління боржника не мають права без згоди розпорядника майна приймати рішення про реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) і ліквідацію боржника, створення юридичних осіб або про участь в інших юридичних особах, створення філій і представництв, виплату дивідендів, проведення боржником емісії цінних паперів, вихід зі складу учасників боржника юридичної особи, придбання в акціонерів раніше випущених акцій, участь боржника в об'єднаннях, асоціаціях, спілках, холдингових компаніях, промислово-фінансових групах чи інших об'єднаннях юридичних осіб; ухвалено, що керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна вчиняють правочини (укладають договори) згідно переліку, визначеного цією ухвалою; заборонено власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника та боржнику приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави; зобов'язано розпорядника майна до 27.07.2015 року надати господарському суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів, письмовий звіт про надіслання всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду їх вимог та їх отримання кредиторами в порядку частини 5 статті 23 Закону про банкрутство, скласти реєстр вимог кредиторів та подати його на затвердження до господарського суду; зобов'язано розпорядника майна повідомити суди, які розглядають позовні вимоги конкурсних кредиторів, про опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство боржника, а також повідомити всіх сторін, в тому числі конкурсних кредиторів, які заявили свої кредиторські вимоги до господарського суду, про день та час призначення попереднього судового засідання; зобов'язано розпорядника майна не рідше одного разу на місяць надавати господарському суду (комітету кредиторів) звіт про свою діяльність з моменту призначення господарським судом, а також підготувати та надати господарському суду в межах строку процедури розпорядження майном аналіз фінансово-господарської діяльності, інвестиційне становище боржника та його становище на ринках разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію, у строк до 17.08.2015 року провести інвентаризацію майна боржника та надати інвентаризаційні відомості господарському суду у десятиденний строк після закінчення інвентаризації; зобов'язано боржника надати розпоряднику майна необхідні документи на його вимоги для підготування аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища боржника та його становища на ринках, а також всі необхідні документи та представити майно для проведення інвентаризації на вимогу розпорядника майна; призначено у справі попереднє засідання (том 1, а.с. 49 - 53).
Судове рішення мотивоване встановленням обставин наявності у боржника підтвердженої належними доказами безспірної заборгованості перед ініціюючим кредитором на суму 540 161, 40 грн., що виникла на підставі рішення суду у господарській справі, та їх незадоволення під час виконавчого провадження протягом більш як трьох місяців.
11.02.2016 року ПАТ КБ "Приватбанк", вважаючи, що ухвала місцевого господарського суду про порушення провадження у даній справі про банкрутство стосується його прав як конкурсного кредитора, який 16.01.2016 року звернувся до боржника з грошовими вимогами на суму 157 426 098, 84 грн. заборгованості за кредитним договором №КК-198Д від 17.07.2007 року та на суму 2 756 грн. витрат на оплату судового збору, подало до Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просило поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 17.06.2015 року, скасувати оскаржуване рішення та припинити провадження у справі як таке, що порушено безпідставно (том 2, а.с. 28 - 59). Скаржник доводить, що вимоги ініціюючого кредитора до боржника не можуть вважатися безспірними в розумінні положень частини 3 статті 10 Закону про банкрутство, оскільки на момент звернення до суду зі заявою про порушення щодо боржника справи про банкрутство ініціюючим кредитором не надано даних органу державної виконавчої служби про стан здійснення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду про стягнення з боржника грошових коштів, що свідчить про недоведення ініціюючим кредитором факту неплатоспроможності боржника як підстави для порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Білецької Л.М., суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.), з урахуванням ухвали про виправлення описки від 22.03.2016 року, апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" задоволено, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2015 року скасовано, справу передано на розгляд до місцевого господарського суду (том 2, а.с. 94 - 96, 108). Апеляційний суд дійшов висновку, що грошове зобов'язання боржника перед ініціюючим кредитором, яке стало підставою для порушення провадження у даній справі про банкрутство, не виконується внаслідок невжиття ініціюючим кредитором всіх необхідних заходів з примусового виконання наказу господарського суду про стягнення з боржника грошових коштів у виконавчому провадженні, а не у зв'язку із неплатоспроможністю боржника, що є підставою для ініціювання кредитором порушення щодо боржника справи про банкрутство.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, ініціюючий кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 15.03.2016 року, а ухвалу суду першої інстанції від 17.06.2015 року залишити без змін, стягнути з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь ініціюючого кредитора витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, обґрунтовуючи порушенням апеляційним судом положень статей 19, 129 Конституції України, статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статей 10, 11, 15, 16 Закону про банкрутство, статті 32 Закону України "Про виконавче провадження", статей 43, 84, 86, 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник зазначив про неналежну оцінку апеляційним судом доказів, наданих ініціюючим кредитором на підтвердження безспірності його вимог до боржника, зокрема, рішення суду у господарській справі про стягнення з боржника грошових коштів на загальну суму 540 161, 40 грн., яке набрало законності сили, та постанови органу державної виконавчої служби від 02.03.2015 року про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог ініціюючого кредитора та їх незадоволення впродовж більш як трьох місяців примусового виконання, невжиття належних заходів у виконавчому провадженні по стягненню безспірної суми на виконання наказу суду та помилковість у зв'язку із цим висновків суду апеляційної інстанції про безпідставність порушення місцевим господарським судом провадження у даній справі про банкрутство ухвалою від 17.06.2015 року.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників ініціюючого кредитора - Кітченкова М.О. та ПАТ КБ "Приватбанк" - Іванову С.О., дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно з частиною 3 статті 10 Закону про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
При цьому, безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.
Частиною 2 статті 11 Закону про банкрутство передбачено, що кредитор повинен додати до заяви про порушення справи про банкрутство докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідну постанову органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора.
При цьому, положеннями Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року, чинній з 19.01.2013 року, положення якого застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено обов'язку ініціюючого кредитора долучати до заяви про порушення щодо боржника справи про банкрутство даних органу державної виконавчої служби про стан здійснення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду про стягнення з боржника грошових коштів за рішенням суду та перевіряти в підготовчому засіданні повноту дій виконавчої служби в ході виконавчого провадження. Боржник, як сторона у справі про банкрутство наділений повноваженнями спростувати доводи ініціюючого кредитора та надати докази її погашення (припинення).
Відтак, безспірність грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство законодавець пов'язує із встановленням розміру таких вимог згідно судового рішення та доведенням ініціюючим кредитором обставин порушення постановою органу державної виконавчої служби виконавчого провадження за такими грошовими вимогами та обставин здійснення виконавчого провадження упродовж трьох місяців, внаслідок чого не вдалось задоволити вимоги ініціюючого кредитора на зазначену суму.
Виходячи з положень статті 16 Закону про банкрутство, за наслідками розгляду у підготовчому засіданні заяви ініціюючого кредитора про порушення справи про банкрутство на предмет обґрунтованості його вимог, їх безспірності та вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження, господарський суд приймає рішення (ухвалу) про порушення або відмову в порушенні провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ухвалою суду першої інстанції від 08.06.2015 року прийнято до розгляду подану 04.06.2015 року заяву ТОВ "Поліпром" про порушення справи про банкрутство ТОВ "Комекс" за загальною процедурою відповідно до Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року (том 1, а.с. 1 - 2, 4 - 25).
Розглядаючи вимоги ініціюючого кредитора до боржника в підготовчому засіданні, місцевий господарський суд встановив, що їх обґрунтовано рішенням суду від 11.11.2014 року у господарській справі №904/8164/14 про стягнення з боржника на його користь 529 570 грн. основного боргу та 10 591, 40 грн. судового збору, а всього 540 161, 40 грн., та виданим на його виконання наказом господарського суду №904/8164/14 від 24.11.2014 року (том 1, а.с. 16 - 18).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, на підставі зазначеного наказу господарського суду органом державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження відповідно до постанови ВП №46729306 від 02.03.2015 року (том 1, а.с. 21).
З огляду на встановлене, суд першої інстанції дійшов висновку про підтвердження ініціюючим кредитором належними та достатніми доказами безспірності кредиторських вимог до боржника на суму 540 161, 40 грн., що перебували на виконанні органу державної виконавчої служби протягом більш як трьох місяців з моменту відкриття виконавчого провадження, та їх зарахування в повному обсязі до складу грошового зобов'язання, що стало підставою для прийняття ухвали від 17.06.2015 року про порушення даної справи про банкрутство ТОВ "Комекс". Також, за результатами підготовчого засідання місцевим господарським судом введено щодо боржника процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено визначену автоматизованою системою з відбору арбітражних керуючих кандидатуру арбітражного керуючого Дубовика С.М., який надав письму згоду на участь у даній справі про банкрутство (том 1, а.с. 28 - 38).
Апеляційний суд, переглядаючи справу в повному обсязі відповідно до статті 101 ГПК України, не погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для порушення щодо боржника провадження у справі про банкрутство з огляду на таке.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що даними з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень підтверджується, що 06.08.2015 року у виконавчому провадженні ВП №46729306 винесено постанову про арешт коштів боржника на 22-х рахунках у банківських установах; за результатами інвентаризації наявних коштів боржника від 03.11.2015 року встановлено наявність у боржника грошових коштів на банківських рахунках на суму 71 091,70грн., про що складено акт (том 2, а.с. 41, том 1 а.с. 184 - 185).
Зазначене, на думку апеляційного суду, свідчить про невиконання боржником зобов'язань перед ініціюючим кредитором не у зв'язку з його неплатоспроможністю, що є підставою для порушення щодо боржника справи про банкрутство, а внаслідок невжиття всіх необхідних заходів щодо примусового виконання боржником виконавчого документа (наказу господарського суду), стягувачем за яким є ініціюючий кредитор, на що суд першої інстанції, розглядаючи справу у підготовчому засіданні, увагу не звернув та безпідставно порушив щодо боржника дану справу про банкрутство за вимогами ініціюючого кредитора, які не мають ознак безспірності в розумінні положень частини 3 статті 10 Закону про банкрутство.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про недоведення ініціюючим кредитором при зверненні зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство обставин неплатоспроможності боржника з огляду на ненадання доказів вжиття ініціюючим кредитором заходів щодо примусового стягнення за його вимогами до боржника в ході виконавчого провадження.
Колегія суддів касаційного суду зазначає, що виходячи з приписів статей 10, 16 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року, чинній з 19.01.2013 року, положення якого застосовуються господарським судом у підготовчому засіданні у даній справі про банкрутство, належним та достатнім доказом на підтвердження вжиття заходів щодо примусового стягнення в порядку виконавчого провадження є постанова про відкриття виконавчого провадження, тому встановлення господарським судом обставин ненадання ініціюючим кредитором даних органу державної виконавчої служби про стан здійснення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду про стягнення з боржника грошових коштів не може бути підставою для висновку про недоведення ініціюючим кредитором ознак неплатоспроможності боржника, як однієї з обов'язкових умов для порушення провадження у справі про банкрутство.
Сервисы для юристов