ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 травня 2026 року
м. Київ
справа № 303/8475/24
провадження № 51-4256км25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 січня 2025 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 6 жовтня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024071120000293, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Сокирян Чернівецької області, мешканця АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 121, частиною четвертою статті 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 січня 2025 року ОСОБА_7 засуджено за частиною першою статті 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців, за частиною четвертою статті 186 КК до покарання у виді позбавлення на строк 7 років, а на підставі частини першої статті 70 КК шляхом часткового складання призначених покарань визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.
Строк відбування покарання ухвалено обчислювати з 29 січня 2025 року.
Зараховано у строк покарання ОСОБА_7 строк тримання під вартою з моменту затримання (3 червня 2024 року) до дня постановлення вироку (29 січня 2025 року) з розрахунку один день тримання під вартою відповідає одному дню позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_7 у виді тримання під вартою залишено без змін.
Вирішено питання щодо речових доказів.
За обставин, встановлених судом та детально наведених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 3 червня 2024 року приблизно о 08:00, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, за місцем спільного проживання зі ОСОБА_8 в будинку АДРЕСА_1 , під час сварки з потерпілою, що виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно завдав їй кухонним ножем, який тримав у лівій руці, одного удару в ділянку черевної порожнини, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.
Після цього приблизно о 08:15 ОСОБА_7 , діючи умисно, з метою заволодіння чужим майном в умовах воєнного стану, відкрито заволодів мобільним телефоном марки «Хіаоmі Redmi Note 8Т (3/32Gb)», який належав ОСОБА_8 , заподіявши потерпілій матеріальну шкоду в розмірі 2033 грн.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 6 жовтня 2025 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_9 з доповненням залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення положень кримінального процесуального закону, просить оскаржувані судові рішення стосовно ОСОБА_7 :
- скасувати в частині засудження за частиною четвертою статті 186 КК, а кримінальне провадження в цій частині закрити на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з відсутністю в діянні підзахисного складу кримінального правопорушення;
- змінити в частині призначеного покарання за частиною першою статті 121 КК і призначити більш м`яке покарання із застосуванням положень статті 69 цього Кодексу.
Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що висновки судів про кваліфікацію дій ОСОБА_7 за частиною четвертою статті 186 КК є необґрунтованими і суперечать обставинам справи. Зокрема, зауважує, що суди попередніх інстанцій проігнорували доводи сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_7 прямого умислу на заволодіння майном, оскільки підзахисний і потерпіла ОСОБА_8 тривалий час проживали однією сім`єю в цивільному шлюбі, мають спільних дітей, вели спільне господарство і телефон міг бути їх спільною сумісною власністю.
Сервисы для юристов