Постанова ВГСУ від 05.04.2017 року у справі №926/1272/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року Справа № 926/1272/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Губенко Н.М.,

Іванової Л.Б.

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2017

та на рішення господарського суду Чернівецької області від 17.10.2016

у справі № 926/1272/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати-Моравія"

про стягнення 33 591,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати-Моравія" про стягнення 13 000,00 заборгованості за кредитом, 12 159,05 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 5 650,47 грн. пені, 2 782,16 грн. заборгованості з комісії.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 17.10.2016 (суддя Бутирський А.А.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 (колегія суддів у складі: суддя Давид Л.Л. - головуючий, судді Гриців В.М., Кордюк Г.Т.), у задоволенні позову відмовлено. Приймаючи такі рішення, господарські суди виходили з того, що позивачем не доведено наявності між сторонами договірних відносин щодо банківського обслуговування.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 17.10.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2017, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування касаційної скарги касатор стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 42, 43, 33, 34, 35, 43 ГПК України, ст. 129 Конституції України, ст. 634 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 181, 184, 218, 220 ГК України. Так, на думку позивача, при підписанні анкети-заяви відбувається приєднання позичальника до Умов та правил надання банківських послуг, які є загальними і їх підписання позичальником не є обов'язковим, а укладення договору в такій формі не суперечить чинному законодавству України. Заява разом Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами складає укладений договір про надання банківських послуг, отже сторони за власним волевиявленням досягли істотних умов по договору. Позивач зазначає про те, що факт отримання позичальником кредитних коштів підтверджується випискою про рух коштів, а тому вважає, що господарськими судами належним чином не досліджено обставин щодо наявності заборгованості по основному кредиту в розмірі 13 000,00 грн., яка є обґрунтованою, доведена матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню виходячи з такого.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі підписання ДП "УЧСП "Карпати-Моравія", правонаступником якого є ТОВ "Карпати-Моравія", та ПАТ КБ "Приватбанк" заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки від 14.05.2011, згідно якої відповідач, як правонаступник клієнта, приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів Банку, що розмішені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із цією анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування б/н від 14.05.2011, та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору;

- за правовою природою вказаний договір, укладений шляхом приєднання, є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору;

- позивач вказував на те, що в матеріалах справи наявні Умови та Правила надання банківських послуг, які діяли як в момент укладення договору (п. 3.18 Умов та Правил) так і на час пред'явлення позову (п. 3.2.1. Умов та Правил);

- в процесі розгляду справи в суді першої інстанції позивачем надано витяг з Умов та Правил надання банківських послуг станом на 07.10.2011, а саме п. 3.18 "Умови обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів";

- Умови, які надані позивачем 10.10.2016 суттєво відрізняються від Умов, які надані позивачем при пред'явленні позову;