Постанова ВГСУ від 05.04.2017 року у справі №923/561/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року Справа № 923/561/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу дочірнього підприємства "Таврія" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 року у справі № 923/561/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Талісман" до дочірнього підприємства "Таврія" про повернення майна,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року позивач звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до відповідача про вилучення майна, переданого на зберігання згідно з договором від 26.05.2014 року № 332 та актом приймання-передачі хімічних засобів захисту рослин № 1, а саме: хімічні засоби захисту рослин "Люмакс" в кількості 980 літрів загальною вартістю 389 844 грн., та передати їх товариству з обмеженою відповідальністю "Талісман", у зв'язку з невиконанням відповідачем (зберігачем) обов'язку з повернення такого майна.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 20.07.2016 року (суддя Ярошенко В.П.) позов задоволено та постановлено вилучити у відповідача майно, передане на зберігання згідно з договором від 26.05.2014 року № 332 та актом приймання-передачі хімічних засобів захисту рослин № 1, а саме: хімічні засоби захисту рослин "Люмакс" в кількості 980 літрів загальною вартістю 389 844 грн., та передати їх позивачу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 року (судді: Воронюк О.Л., Лашин В.В., Величко Т.А.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 26 травня 2014 року між ТОВ "Талісман" (поклажодавець) та ДП "Таврія" (зберігач) було укладено договір №332 відповідального складського зберігання, відповідно до умов якого зберігач зобов'язується на умовах, встановлених договором, прийняти на зберігання та зберігати хімічні засоби захисту рослин, що передаються поклажодавцем згідно з актом приймання-передачі та повернути товар в схоронності на першу вимогу поклажодавця.

Згідно з пп. 2.1.2. п. 2.1. договору зберігач приймає товар на зберігання та видає його на складі, що знаходиться за адресою: Херсонська обл., м. Нова Каховка, с. Райське, вул. Основська, 13а. На цьому складі зберігач зобов'язаний надати місце для зберігання продукції загальною площею не менше 72 м2, а також приймати товар на зберігання і видавати його партіями і з більш ранньою датою виготовлення товару протягом робочого дня.

Відповідно до пп. 2.1.7. п. 2.1. договору після закінчення огляду товару зберігач і поклажодавець складають акт приймання-передачі товару на відповідальне зберігання, в якому вказуються: найменування, реквізити та підписи уповноважених осіб на здачу-приймання товару на зберігання; поточний номер акта приймання-передачі товару; від якої організації і кого саме прийнятий товар на зберігання, а також хто саме прийняв товар від зберігача; найменування та кількість прийнятого на зберігання товару - число одиниць і (або) місця, і (або) міра (вага, об'єм) товару; строк, на який товар прийнято на зберігання, якщо такий установлюється поклажодавцем, якщо строк не вказаний, вважається що товар прийнято на зберігання на вимогу; дата акта приймання-передачі; печатка та підпис зберігача та поклажодавця.

Оформлення акта приймання-передачі товару підтверджує, що зберігачем проведено всі дії з приймання товару на зберігання, включаючи перевірку кількості і зовнішнього стану товару.

Відповідно до пп. 2.1.9 п. 2.1. договору зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцю той товар, який був переданий на зберігання та в тому стані, в якому він був прийнятий на зберігання.

Підпунктом 2.2.2. пункту 2.2 договору передбачено право поклажодавця в будь-який час забрати весь чи частину товару зі зберігання.

У п. 3.1. договору зазначено, що винагороду за відповідальне зберігання в розмірі 100 грн., з урахуванням ПДВ за повний календарний місяць (включаючи вартість вантажно-розвантажувальних робіт). Оплата проводиться до 15 числа місяця, наступного за тим, що підлягає оплаті, на підставі виставленого рахунку.

Пунктом 4.1. договору встановлено строк його дії, а саме: до 31 грудня 2014 року.

Додатковою угодою №1 від 30 грудня 2014 року до договору його дію було подовжено до 31 грудня 2015 року.

Відповідно до акту приймання-передачі хімічних засобів захисту рослин №1 до договору від 26.05.2014 року №332, підписаного керівниками сторін та скріплений печатками товариств, позивачем були передані на зберігання, а відповідачем прийняті хімічні засоби захисту рослин "Люмакс" в кількості 980 літрів загальною вартістю 389 844,00 грн.

06.04.2016 року позивач звернувся з письмовою вимогою до відповідача про повернення майна переданого на зберігання, у зв'язку із закінченням строку дії договору, про що свідчить опис вкладення у цінний лист з направленням вимоги на адресу відповідача, яка залишена відповідачем без виконання.

Предметом судового розгляду у даній справі є вимога поклажодавця до зберігача про зобов'язання повернути рухоме майно, передане на зберігання за договором відповідального зберігання.

Висновок судів обох інстанцій про відмову в позові обґрунтовано доведеністю обставин передачі позивачем на зберігання відповідачу.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 11010 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказуються час і місце проведення наступного засідання.