ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2017 року Справа № 920/1840/15
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого:Студенця В.І.,суддів:Бондар С.В., Грека Б.М.,за участю представників сторін позивача - Моісеєнко В.В.; відповідача - Торчило В.І.;розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лангр"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від17.11.2016та на рішенняГосподарського суду Сумської областівід27.07.2016у справі№ 920/1840/15за позовомСумської автомобільної школи товариства сприяння оборони України доТовариства з обмеженою відповідальністю "Лангр"пророзірвання договору оренди, повернення майна та стягнення 49 222, 97 грн
ВСТАНОВИВ:
Сумська автомобільна школа товариства сприяння оборони України звернулась до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лангр" (далі - ТОВ "Лангр") про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 01.06.2015, укладеного між Сумською автомобільною школою товариства сприяння оборони України та ТОВ "Лангр"; зобов'язання ТОВ "Лангр" повернути нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Суми, пров. Громадянський, 1, зайняте на підставі договору оренди від 01.06.2015; стягнути з ТОВ "Лангр" 48 259, 26 грн боргу по сплаті орендної плати, 482, 54 грн - 3% річних та 481, 17 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 17.12.2015 порушено провадження у справі №920/1840/15 за позовом Сумської автомобільної школи товариства сприяння оборони України до ТОВ "Лангр" про розірвання договору оренди, повернення майна та стягнення 49 222, 97 грн.
Рішенням Господарського суду Сумської області (колегія суддів у складі: Джепа Ю.А. - головуючий суддя, судді Лиховид Б.І., Соп'яненко О.Ю.) від 27.07.2016 позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Лангр" на користь Сумської автомобільної школи товариства сприяння оборони України 48 259, 26 грн заборгованості по сплаті орендної плати та 1 791, 20 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Фоміна В.О. - головуючий суддя, судді Крестьянінов О.О., Пуль О.А.) від 17.11.2016 рішення Господарського суду Сумської області від 27.07.2016 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення ТОВ "Лангр" на користь Сумської автомобільної школи товариства сприяння оборони України 482, 54 грн 3% річних та 481, 17 грн інфляційних втрат скасовано і прийнято в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ТОВ "Лангр" на користь Сумської автомобільної школи товариства сприяння оборони України 443, 78 грн 3% річних та 481, 17 грн інфляційних втрат. В іншій частині рішення Господарського суду Сумської області від 27.07.2016 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 та рішенням Господарського суду Сумської області від 27.07.2016, ТОВ "Лангр" подало касаційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення 48 259, 26 грн боргу по сплаті орендної плати, а постанову суду апеляційної інстанції - в частині стягнення 443, 78грн 3% річних та 481, 17 грн інфляційних втрат.
Касаційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права - ст. 216 ЦК України, ч.2 ст. 208 ГК України, а судом апеляційної інстанції - ст. 625 ЦК України.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.01.2017 прийнято касаційну скаргу ТОВ "Лангр" до провадження та призначено до розгляду на 22.02.2017.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.02.2017 продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд касаційної скарги на 15.03.2017.
В судовому засіданні, призначеному на 15.03.2017 оголошено перерву до 05.04.2017.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.07.2014 між Сумською автомобільною школою товариства сприяння оборони України (орендодавець) та ТОВ "Лангр" (орендар) було укладено договір №1 оренди житлового (нежитлового) приміщення, відповідно до умов якого орендодавець передає орендарю в оренду нежитлове приміщення по провулку Громадянському, 1 у м. Суми загальною площею 406 м2 під розміщення СТО.
Згідно з п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування орендованим приміщенням після укладення даного договору з дня підписання сторонами акту прийому-передачі, який є невід'ємною частиною даного договору. Такий акт приймання-передачі приміщення в оренду був підписаний сторонами 01.07.2014 та скріплений їх печатками.
Строк дії договору оренди № 1 від 01.07.2014 був встановлений до 30.05.2015.
Продовжуючи користуватись орендованим приміщенням, як встановлено судами попередніх інстанцій, сторони після закінчення строку дії договору оренди №1, уклали 01.06.2015 договір оренди №3, за умовами якого об'єктом оренди виступило те саме приміщення - нежитлове приміщення по провулку Громадянському, 1 у м. Суми загальною площею 406 м2.
Термін дії договору оренди №3 сторонами встановлено з 01.06.2015 по 31.05.2016 (п.3.1 договору).
Згідно з п.4.1, 4.3, 4.,4 договору розмір орендної плати приміщення, що орендується, становить 23, 00 грн за 1 м2. Орендна плата здійснюється щомісячно, на підставі виставлених рахунків, не пізніше 10-го числа поточного місяця. Оплата за комунальні послуги та вивіз сміття здійснюється за цінами, виставленими орендодавцю відповідно до виставлених рахунків і може змінюватись при зміні тарифів за комунальні послуги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом дії договору оренди № 3 ТОВ "Лангр" фактично користувався орендованим приміщенням, відповідно до умов договору, йому нараховувались орендні платежі, а також платежі по оплаті електроенергії та за вивіз сміття (далі - орендні платежі) та Сумською автомобільною школою товариства сприяння оборони України з червня 2015 по жовтень 2015 орендарю було виставлено рахунки по сплаті орендних платежів на загальну суму 48 259, 26 грн.
Сумська автомобільна школа товариства сприяння оборони України посилаючись на те, що орендар належним чином не виконав свої зобов'язання по сплаті орендних платежів на загальну суму 48 259, 26 грн, і таке порушення позивач вважає є істотним, звернувся до суду з позовом, предметом якого є матеріально-правові вимоги: про розірвання договору оренди №3; зобов'язання орендаря повернути об'єкт оренди; стягнення заборгованості по орендним платежами у розмірі 48 259, 26 грн; стягнення 482, 54 грн - 3% річних та 481, 17 грн інфляційних втрат, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України за порушення відповідачем грошових зобов'язань по сплаті орендних платежів.
Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення 48 259, 26 грн заборгованості по сплаті орендних платежів та відмовляючи у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди №3, зобов'язання повернути об'єкт оренди та стягнення 482, 54 грн - 3% річних та 481, 17 грн інфляційних втрат, місцевий господарський суд виходив з того, що договір оренди №3 від 01.06.2015, укладений між ТОВ "Лангр" та Сумською автомобільною школою ТСО України, за рішенням Господарського суду Сумської області від 17.03.2016 у справі № 920/1892/15 був визнаний недійсним, а тому суд у даній справі, посилаючись на ст. 35 ГПК України, дійшов висновку про відсутність правових підстав для розірвання договору оренди №3 та про повернення об'єкта оренди позивачу. Разом з тим, суд встановивши, що відповідач користування нежитловим приміщенням та не сплатив орендні платежі за період з червня по жовтень 2015, посилаючись на ч.3 ст. 207 ГК України, ч. 2 ст. 216 ЦК України стягнув з відповідача суму заборгованості по орендним платежам у розмірі 48 259, 26 грн. Зазначивши, що стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України передбачає, насамперед, існування договірних відносин між сторонами, наявність яких не вбачається з обставин справи, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у стягненні 482, 54 грн - 3% річних та 481, 17 грн інфляційних втрат.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 482, 54 грн - 3% річних та 481, 17 грн інфляційних втрат виходив з того, що відповідач зобов'язання за договором №3 по сплаті орендних платежів у період червень-жовтень 2015 не виконав, договір був визнаний в судовому порядку недійсним лише на майбутнє з 01.04.2016, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування в даному випадку ст. 625 ЦК України. Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення цих позовних вимог, а саме що до стягнення з відповідача підлягають 443, 78 грн 3% річних та 481, 17 грн інфляційних втрат, нарахованих за порушення грошових зобов'язань по сплаті орендних платежів. В іншій частині позовних вимог, суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення місцевого господарського суду про відмову у їх задоволенні.
У поданій до Вищого господарського суду України касаційні скарзі, ТОВ "Лангр" не оскаржує судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди №3 від 01.06.2015 та про зобов'язання відповідача повернути об'єкт оренди, а суд касаційної інстанції вважає висновки попередніх судових інстанцій в цій частині позовних вимог обґрунтованими та такими, що підлягають залишенню без змін.
Предметом оскарження ТОВ "Лангр" є судові рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення 48 259, 26 грн заборгованості по сплаті орендних платежів та задоволення судом апеляційної інстанції позовних вимог про стягнення з відповідача 443, 78 грн 3% річних та 481, 17 грн інфляційних втрат.
Договір №3 від 01.06.2015, укладений між Сумською автомобільною школою товариства сприяння оборони України та ТОВ "Лангр" за правовою природою, як обґрунтовано встановили суду попередніх інстанцій, є договором оренди.
Сервисы для юристов