Постанова ВГСУ від 05.04.2017 року у справі №910/3470/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року Справа № 910/3470/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Агро"на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 19.09.2016 Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2017у справі№ 910/3470/16 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Агро"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл" (відповідач-1); 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлайнпром" (відповідач-2)треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів1. Приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Ричка Юлія Олександрівна (третя особа-1); 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Унірем-Сервіс" (третя особа-2);провизнання договору недійсним,за участю представників: від позивача Шевченко Т.М.від відповідача-1не з'явивсявід відповідача-2не з'явивсявід третьої особи-1не з'явивсявід третьої особи-2Богун В.П.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Унірем-Агро" (далі - ТОВ Унірем-Агро") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 03.04.2009 комплексу по переробці та зберіганню зернових культур потужністю 20 000 тон на рік (розташований за адресою: Дніпропетровська обл., Криничанський р-н, смт. Щорськ, вул. Виконкомівська, 29-а), що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл" (далі - ТОВ "Унірем-Ойл") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерлайнпром" (далі - ТОВ "Інтерлайнпром"), який зареєстрований у реєстрі за № 1045.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.09.2016 у справі № 910/3470/16 (колегія суддів у складі: Усатенко І.В. - головуючий, Марченко О.В., Павленко Є.В.) у позові ТОВ Унірем-Агро" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 (колегія суддів у складі: Жук Г.А. - головуючий, Дикунська С.Я., Мальченко А.О.) рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2016 у справі № 910/3470/16 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду міста Києва від 19.09.2016 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 у справі № 910/3470/16, ТОВ Унірем-Агро" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені судові акти повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.03.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ТОВ Унірем-Агро" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 04.04.2017.

У зв'язку з відпусткою судді Демидової А.М. судове засідання 04.04.2017 не відбулось, а датою розгляду касаційної скарги ТОВ Унірем-Агро" було визначено 05.04.2017, про що винесено ухвалу Вищого господарського суду України від 31.03.2017.

05.04.2017, до початку судового засідання, через канцелярію Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Сервіс" (далі - ТОВ "Унірем-Сервіс") надійшов письмовий відзив на касаційну скаргу позивача, у якому третя особа-2 проти касаційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак представники відповідачів та третьої особи-1 у судове засідання 05.04.2017 не з'явились.

Заслухавши представників позивача та третьої особи-2, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 03.04.2009 між відповідачем-1 (продавець) та відповідачем-2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О. та зареєстрований у реєстрі за № 1045 (далі - Договір).

Відповідно до положень Договору відповідач-1 у порядку та на умовах, визначених цим Договором, продає, а відповідач-2 купує комплекс по переробці та зберіганню зернових культур потужністю 20 000 тон на рік, що складається з адміністративно-побутової будівлі літ. А-1, загальною площею 198,3 кв.м, ганку - літ. а-1, ганку - літ. а1-1, входу в п/д - літ Б-1, загальною площею 27,8 кв.м, підвалу - літ. п/д, загальною площею 188,3 кв.м, будівлі пультової з електрощитовою - літ. В-1, загальною площею 29,7 кв.м, будівлі вагової з прохідною - літ. Г-1, загальною площею 167,4 кв.м, системи сушіння та зберігання зерна - літ. Д-1, замощення - літ І, автовагової - 1, біоталу - 2, біоталу - 3, залізничної колії - 4, брами - 5, паркану - 6, паркану - 7, хвіртки - 8, брами - 9, брами - 10 (надалі іменується - майно) та розташований за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, смт. Щорськ, вул. Виконкомівська, буд. 29-а, на земельній ділянці площею 11 626,0 кв.м по фактичному користуванню.

Майно, зазначене у п. 1.1 цього Договору, належить відповідачу-1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія ЯЯЯ № 920968, виданого Виконкомом Щорської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області 22.04.2008, на підставі рішення виконавчого комітету Щорської селищної ради № 13 від 17.04.2008 і зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 1.3 Договору відповідач-1 гарантує, що майно, зазначене у п. 1.1 цього Договору, на момент його підписання не є проданим, подарованим або відчуженим іншим способом третім особам, не є заставленим, не знаходиться у податковій заставі, в спорі не перебуває, заборона (арешт) щодо нього відсутні. Під забороною відчуження (арештом) згідно з витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна майно не перебуває.

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна сума цього Договору становить 20 651 903,44 грн.

Договір набирає чинності з моменту підписання повноважними представниками сторін та його нотаріального посвідчення. Право власності на майно у відповідача-2 виникає з моменту державної реєстрації цього Договору. Сторони підтверджують, що: вони не визнані неправоздатними; укладання цього Договору відповідає їх інтересам; волевиявлення є вільним і відповідає їх внутрішній волі; умови цього Договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; Договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому. Сторони свідчать, що у тексті Договору зафіксовані усі істотні умови, що стосуються купівлі-продажу майна. В усьому іншому, що не передбачено цим Договором, сторони керуються чинним законодавством України (п.п. 7.1, 7.3, 7.5 Договору).

Як визначено у ст. 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 657 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення Договору) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Статтею 658 ЦК України унормовано, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення Договору) встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (пп. 2.10 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач (з урахуванням заяви про зміну підстав позову, прийнятої місцевим господарським судом) послався на те, що під час його укладення спірного Договору відповідач-1 ввів другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а саме щодо здійснення державної реєстрації нерухомого майна, яке було предметом відчуження. Також позивач вказав на те, що відповідач-1 ввів іншу сторону в оману щодо складу майна та його місцезнаходження, оскільки рішенням Щорської селищної ради від 21.11.2007 було об'єднано майнові комплекси, що належали позивачу, та присвоєно нову адресу - сел. Щорськ, вул. Виконкомівська, 29Б. На думку позивача, зазначені обставини є істотними, які були умисно приховані відповідачем-1 в момент укладення спірного правочину, що згідно зі ст.ст. 203, 215, 230 ЦК України є підставою для визнання Договору недійсним.