ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2017 року Справа № 910/2501/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Картере В.І., Губенко Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Військової частини А1048 в особливий період польова пошта В0941 на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.10.2016та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 18.05.2016у справі№ 910/2501/16 господарського суду міста Києваза позовомВійськової частини А1048доКонцерну "Техвоєнсервіс" в особі Філії Концерну "Техвоєнсервіс" "99 автомобільна ремонтна база"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1. Міністерство оборони України; 2. Військова частина А0665;простягнення 51 963,80 грн.в судовому засіданні взяли участь представники:
- ВЧ А1048 Заяць М.Й.,
- Концерну "Техвоєнсервіс" в особі Філії "99 АРБ" повідомлений, але не з'явився,
- Міністерства оборони України Бабін Д.А.,
- ВЧ А0665 повідомлений, але не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.05.2016 (суддя Пукшин Л.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 (головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Алданова С.О., Руденко М.А.), у задоволенні позову про стягнення 29 693,60 грн. завданих збитків, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором перевезення № 7 від 16.09.2013, та про стягнення 22 270,20 грн. неустойки відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаними рішенням та постановою, військова частина А1048 в особливий період польова пошта В0941 (надалі - ВЧ А1048 / позивач) звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Разом із касаційною скаргою, позивачем подано до суду клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду господарським судом міста Києва справи № 910/1336/17 за позовом ВЧ А1048 до Концерну "Техвоєнсервіс" в особі Філії Концерну "Техвоєнсервіс" "99 автомобільна ремонтна база" (надалі - Філія Концерну "Техвоєнсервіс" "99 АРБ") про визнання недійсним договору в частині щодо калькуляції цін.
Як передбачено ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі. Ці обставини мають бути такими, що мають значення для даної справи.
Так, як вбачається з наданих позивачем матеріалів, провадження у справі № 910/1336/17 порушено у січні 2017 року, тобто вже після винесення оскаржуваних рішення та постанови у даній справі.
Крім того, у судовому засіданні представник позивача зазначив, що позов у справі №910/1336/17 залишено місцевим господарським судом без розгляду.
За результатами розгляду вказаного клопотання, колегії суддів прийшла до висновку про його відхилення, оскільки, представником позивача не було надано суду будь-яких доказів в порядку ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, а також не доведено в установленому законом порядку наявності підстав, передбачених в ст. 79 ГПК України, які зобов'язують суд зупиняти провадження у справі.
З огляду на зазначене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення поданого клопотання про зупинення касаційного провадження у даній справі.
Ознайомившись з матеріалами справи та встановленими судами обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність надання юридичної оцінки судами першої та апеляційної інстанції, дотримання ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 16.09.2013 між Філією Концерну "Техвоєнсервіс" "99 АРБ" (виконавець/перевізник) та Міністерством оборони в особі командира ВЧ А1048 (замовник) укладено договір перевезення вантажу № 7 (надалі - договір), відповідно до умов якого, в редакції додаткової угоди № 1 до договору № 7, в порядку та на умовах, визначених цим договором, перевізник бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж (згідно із нарядом № 01/14 від 08.01.2014) з місця відправлення, яким є ВЧ А 1048 стм. Десна до пункту призначення м. Одеса, яким є Військова академія (ЦЗНПВА). Замовник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу в сумі 74 234 грн. (без ПДВ), разом з ПДВ - 89 080 грн.
Пунктом 1.2. договору визначено, що перевізник, окрім безпосереднього здійснення перевезення, зобов'язався за окрему плату надати замовнику пов'язані з перевезенням вантажу послуги із транспортного експедирування, а саме: безпеку доставки товару.
Згідно з п. 1.4. договору оформлений подорожній лист, завірений перевізником, при пред'явлені водієм, який виконує зобов'язання експедитора, є підставою для одержання ним вантажу для перевезення та покладення відповідальності за схоронність такого вантажу на перевізника.
У пункті 1.5. договору погоджено, що строк доставки вантажу за цим договором не повинен перевищувати 10 годин з часу відправлення вантажу.
Відповідно до п. 2.3. договору перевізник взяв на себе зобов'язання забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення і до моменту видачі замовнику.
Пунктами 4.1., 4.2. договору передбачено, що розрахунки між перевізником і замовником здійснюються шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок перевізника. Вартість перевезення вантажу визначено у калькуляції (додаток № 1 до договору).
Спір у даній справі виник з приводу того, що, на думку позивача, відповідачем не у повному обсязі виконані взяті на себе зобов'язання за договором, не доставлено товар у повній кількості, чим державі в особі позивача завдано шкоди на суму 29 639,60 грн. (вартість невиконаних зобов'язань щодо перевезення 4 одиниць військової техніки). Крім того, ВЧ А1048 вважає, що відповідач повинен сплатити неустойку, передбачену договором, у розмірі 25 % від вартості перевезення на суму 22 270,20 грн.
Згідно зі ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Сервисы для юристов