Постанова ВГСУ від 05.04.2017 року у справі №910/11650/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року Справа № 910/11650/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Картере В.І., Губенко Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Геоінформатики"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.12.2016та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 13.09.2016у справі№ 910/11650/16 господарського суду міста Києваза позовом1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Геоінформатики"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС Імпорт Експорт"; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД"провизнання договору недійсним

в судовому засіданні взяли участь представники:

- ТОВ "Інститут Геоінформатики" Іщенко Е.Б.,

- ТОВ "Карбон ЛТД" Іщенко Е.Б., Твердохлєбов Є.Г.,

- ТОВ "Денді-Карбон" повідомлений, але не з'явився,

- ТОВ "ЮС Імпорт Експорт" повідомлений, але не з'явився,

- ТОВ "Констеб ЛТД" Утіралова А.М.,

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.03.2017 розгляд справи було відкладено на 05.04.2017 на підставі ст. 77 ГПК України.

Встановив:

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.09.2016 у справі № 910/11650/16 (суддя Головатюк Л.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 (судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.), відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Інститут Геоінформатики" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС Імпорт Експорт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД", про визнання договору іпотеки недійсним.

Позивачі (скаржники), не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернулися до Вищого господарського суду України із касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, або ж передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Ознайомившись з матеріалами справи та встановленими судами першої та апеляційної інстанції обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність надання їм юридичної оцінки, дотримання судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Предметом даного спору є позовна вимога позивача про визнання недійсним договору іпотеки від 08.06.2016, укладеного між ТОВ "Денді-Карбон" та ТОВ "Юс імпорт експорт", яке діяло від імені та за рахунок ТОВ "Констеб ЛТД".

В обґрунтування підстав позову, позивач посилається на те, що майно, передане в іпотеку за спірним договором іпотеки, не належало на праві власності іпотекодателю - ТОВ "Денді-Карбон", оскільки саме за позивачем визнано право власності на це майно за рішенням господарського суду міста Києва у справі №18/492-40/110-61/20; крім того, як зазначає позивач, спірне нерухоме майно є не окремо виділеним об'єктом нерухомості, а входить до складу цілісного майнового комплексу і для передачі його в іпотеку слід було отримати згоду інших співвласників (ст. 6 Закону України "Про іпотеку").

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи дану справу, встановили наступні обставини:

- 08.06.2016 між ТОВ "ЮС Імпорт Експорт" (відповідач 2), ТОВ "Констеб ЛТД" (відповідача 3), як іпотекодержателем та ТОВ "Денді-Карбон" (відповідач 1), як іпотекодавцем, було укладено іпотечний договір (далі - спірний договір), відповідно до умов якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за договором безпроцентної позики від 07.06.2016, укладеним між ТОВ "Констеб ЛТД" та ТОВ "Денді Карбон" наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3000,00 кв. м., обладнані необхідними комунікаціями, зокрема: електропостачання, водопостачання, каналізація, центральне опалювання, що розташовані за адресою: м. Київ, провулок Лабораторний, буд. 1, та належать іпотекодавцю на праві власності на підставі рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2009, постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2010, постанови Вищого господарського суду України від 17.05.2010 у справі № 18/142-50/323;

- згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 60923144, сформованої 08.06.2016 приватним нотаріусом Рябих Вероніка Михайлівна Дніпропетровського міського нотаріального округу в Реєстрі речових прав на нерухоме майно містилися відомості, що: 03.06.2016 приватним нотаріусом Верба Віталієм Миколайовичем Дніпропетровського міського нотаріального округу прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення 3 та 4 секції загальною площею 3000,00 кв.м. за адресою: м. Київ, провул. Лабораторний, буд. 1, розмір частки 1/1 за ТОВ "Денді-Карбон" (відповідачем 1); відомості про державну реєстрації обтяжень щодо об'єкта нерухомого майна - нежитлові приміщення 3 та 4 секції загальною площею 3000,00 кв.м. за адресою: м. Київ, провул. Лабораторний, буд. 1 відсутні;

- на момент укладення спірного договору, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містилися відомості, що за ТОВ "Денді-Карбон" (відповідачем 1) було зареєстровано право власності на нежитлові приміщення 3 та 4 секції загальною площею 3 000,00 кв.м. за адресою: м. Київ, провул. Лабораторний, буд. 1, розмір частки 1/1.

Встановивши наведені обставини, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що позивачем в порушення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, не доведено наявності підстав для визнання оспорюваного ними договору недійсним та порушення його прав. Відхиляючи доводи позивачів про наявність судового рішення, яким за позивачем 2 визнано право власності на спірне нерухоме майно, суди попередніх інстанцій зазначили, що позивачами не надано доказів скасування на підставі рішення суду, на момент укладання спірного договору, рішення про державну реєстрацію за відповідачем - 1 права власності на нежитлові приміщення 3 та 4 секції загальною площею 3 000, 00 кв.м. за адресою м. Київ, провул. Лабораторний, буд. 1, та послалися на ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно з якою, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вищий господарський суд України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1291 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч.2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 у справі "Півень проти України " суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Концепції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

У рішенні від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст. 6 Конвенції.

Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, § 74, ЄСПЛ 1999-V).