Постанова ВГСУ від 05.04.2017 року у справі №907/359/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року Справа № 907/359/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна"на постанову відЛьвівського апеляційного господарського суду 10.01.2017у справі№ 907/359/16Господарського судуЗакарпатської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення коштів

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Хоменко А.О.;- відповідача повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

01.06.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" звернулося до Господарського суду Закарпатської області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення інфляційних втрат у розмірі 27053,03 грн. та 3% річних у розмірі 11932,11 грн. (з урахуванням заяви про уточнення та збільшення позовних вимог - а. с. 64-65).

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22.08.2016 у справі № 907/359/16 (суддя Ремецькі О.Ф.) у позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 у справі № 907/359/16 (колегія суддів у складі: Юрченко Я.О. - головуючий суддя, судді Дубник О.П., Матущак О.І.) рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.08.2016 у справі № 907/359/16 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" 3% річних у розмірі 11932,11 грн. В іншій частині у позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 у справі № 907/359/16 в частині відмови у позові щодо стягнення інфляційних втрат, та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 02.08.2010 між фірмою "Asstra Forwarding AG", як замовником, і ТОВ "Асстра Україна", як виконавцем, укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні № AUZ 158.10 (далі - договір ТЕП-1).

10.10.2012 між ТОВ "ВГСМ", як продавцем, і ТОВ "ІКЕА Торг", як покупцем, укладено контракт № 129 на поставку товарів, перевезення яких можуть здійснювати різні компанії.

21.05.2013 ТОВ "Асстра Україна", як замовник, та ФОП ОСОБА_4, як виконавець, уклали договір про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному автомобільному сполученні № 21/05/2013 (далі - договір ТЕП-2), за умовами якого виконавець зобов'язується від свого імені та за рахунок замовника укласти один або декілька договорів перевезень в міжнародному автомобільному сполученні, тим самим, організувавши та забезпечивши транспортування вантажів замовника (або його контрагентів) відповідно до його письмових вказівок-доручень, які оформляються у вигляді транспортних замовлень та стають невід'ємною частиною договору, а замовник, в свою чергу, зобов'язується сплатити виконавцю винагороду за виконання згаданого доручення.

Умовами даного договору сторони погодили, що виконавець несе відповідальність за своєчасну доставку вантажу у цілісному та збереженому стані у відповідності до умов цього договору, та повну матеріальну відповідальність за вантаж з моменту його отримання до моменту передачі вантажу одержувачу, а також несе відповідальність за втрату прийнятого до перевезення вантажу (п. 5.1), при цьому, сторони повністю звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов'язань за даним договором, якщо таке невиконання стало наслідком обставин нездоланної сили (форс-мажор), таких як: стихійні лиха, страйки, локаути та інші акти громадянської непокори, а також військові маневри, війни, за умови, що ці обставини виникли після підписання даного договору і безпосередньо впливають на здатність сторін виконувати свої зобов'язання за даним договором (п. 8.1).

09.04.2014 ФОП ОСОБА_4, як експедитором, укладено з ФОП ОСОБА_7, як перевізником, договір № 09/04/2014 про перевезення вантажів у міському, міжміському та міжнародному сполученні (далі - договір перевезення), п. 2.2. якого сторони визначили, зокрема, що умови перевезення за даним договором ґрунтуються на положеннях Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ), Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України, іншими міжнародними угодами та діючими нормативними актами України.

Відповідач прийняв від позивача транспортне замовлення № 20140929-0264 від 02.10.2014 на виконання перевезення вантажу, здійснення якого, згідно із заявою від 29.09.2014, замовив третій особі, як перевізнику.

Перевізник - ФОП ОСОБА_7 02.10.2014 прийняв до перевезення вантаж вартістю 1023693,48 російських рублі (рахунок (інвойс) № 99/2014 від 30.09.2014), відправником якого було ТОВ "ВГСМ" (Україна), а одержувачем - ТОВ "ІКЕА ТОРГ" (Російська Федерація).

06.10.2014 біля пункту пропуску через державний кордон України Нові Яриловичі в результаті пожежі автомобіль IVECO д. н. НОМЕР_1 та причеп д. н. НОМЕР_2, разом із вантажем було знищено, про що складено відповідний акт від 07.10.2014, а Ріпкінським райвідділом Управління ДСНС України в Чернігівські області ДСНС України видана довідка № 01-657/432 про факт пожежі, якою знищено вантажний автомобіль, причіп, вантаж, а також документи водія, дозвіл на міжнародні перевезення Білорусь транзит та Словаків транзит, страхові поліси Європи, СНД та України. Коротке замикання електропроводки автомобіля стало причиною пожежі.

10.07.2015 позивач відшкодував своєму замовнику - фірмі "Asstra Forwarding AG" вартість знищеного вантажу в розмірі 1023983,47 рос. рублі

Зазначені обставини встановлені постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 у справі № 907/787/15, якою стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" збитки у розмірі 266 983,47 грн. (дана постанова є преюдиціальною в силу приписів ст. 35 ГПК України).

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з відповідача визначених позивачем інфляційних втрат та 3% річних.

Обгрунтовуючи підстави позову позивач послався на те, що між ним та відповідачем було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному автомобільному сполученні, однак вантаж не був доставлений відповідачем вантажоодержувачу внаслідок його втрати; позивач звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування вартості втраченого товару згідно із інвойсом, однак така залишена ним без задоволення; 10.07.2015 позивач відшкодував своєму замовнику - фірмі "Asstra Forwarding AG" вартість знищеного вантажу в розмірі 1023693,48 російських рублі, що згідно із офіційним курсом НБУ на день оплати становило 392514,79 грн.; оскільки позивачем не відшкодовано позивачу збитки, останній нарахував інфляційні втрати та 3% річних на суму збитків - 392514,79 грн. починаючи з 11.07.2015 (наступний день після відшкодування позивачем вартості втраченого вантажу).

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, виходив з того, що правовий характер спірних правовідносин полягає в обов'язку відповідача відшкодувати збитки, заподіяні знищенням вантажу під час перевезення, як наслідку неналежного виконання господарського зобов'язання, тому положення ст. 625 ЦК України у даній справі застосуванню не підлягають.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, прийшов до протилежного висновку щодо поширення дії положень частини 2 статі 625 ЦК України на спірні правовідносини, з яким погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, з огляду на таке.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.