ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2016 року Справа № 910/17315/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Борденюк Є.М., Кривда Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 у справі № 910/17315/14 господарського суду міста Києва за позовомпублічного акціонерного товариства "Київенерго" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр"третя особакомунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва"простягнення 23 256, 22 грн.,за участю представників
позивача: Гаркавенка С.В.,
відповідача: Тарасенка Ю.Д.,
третьої особи: не з'явились,
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" про стягнення 23 256, 22 грн. заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 252 від 14.02.1990, з яких: 19 250, 72 грн. основного боргу, 1 745, 71 грн. пені, 410, 68 грн. 3% річних, 1 849, 11 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.07.2015 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва".
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.08.2015 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 19 250, 72 грн. основного боргу, 1 745, 71 грн. пені, 410, 68 грн. 3% річних, 1 849, 11 грн. інфляційних втрат.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2015 скасовано та прийнято нове, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду - залишити в силі.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Переглянувши в касаційному порядку оскаржену постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (постачальником) та дочірнім підприємством по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення "ЕКОС" публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (споживачем) 14.02.1990 укладено договір про постачання електричної енергії № 252, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною.
В подальшому між публічним акціонерним товариством "Київенерго" (сторона-1), дочірнім підприємством по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення "ЕКОС" публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (сторона-2) та товариством з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" (сторона-3) 01.11.2012 укладено додаткову угоду до договору від 14.02.1990 № 252, відповідно до умов якої сторона-2 передає всі права та зобов'язання, що визначені договором від 14.02.1990 № 252 та додатками до нього стороні-3, а сторона-3 приймає на себе усі права та зобов'язання, що визначені договором від 14.02.1990 № 252 та додатками до нього. При цьому сторона-1 погоджує зміну сторони договору від 14.02.1990 № 252.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначав, що на виконання умов договору поставив відповідачу за період з 01.06.2013 по 01.01.2014 активну електричну енергію на загальну суму 23 912, 57 грн., на підтвердження чого ним надано акти (звіти) про використану електричну енергію відповідача та акти прийняття-передавання товарної продукції за спірний період, які підписані представниками сторін без заперечень та скріплені печатками. Проте, на переконання позивача, відповідач свої зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості спожитої електричної енергії належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за активну електричну енергію у сумі 19 250, 72 грн.
Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт поставки електричної енергії та факт порушення останнім договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати електроенергії.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постановляючи нове - про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що будинки по вул. Запорожця, 13 та вул. Микитенка, 9 були прийняті до комунальної власності територіальної громади міста Києва за актами приймання передачі від 31.10.2012 та не знаходяться у господарюванні відповідача, що встановлено судовими рішеннями у справі № 910/20702/15, а також визнано недійсними додаткові угоди від 01.11.2012 до договору від 14.02.1990 № 252 та від 01.03.2013 до договору від 14.02.1990 № 252, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за передану позивачем на вказані житлові будинки електричну енергію.
Проте колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновками апеляційного господарського суду з огляду на таке.
Виходячи з приписів статей 173, 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного кодексу України, сторони мають виконувати зобов'язання належним чином відповідно до його умов та вимог закону, при цьому, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене та беручи до уваги встановлений місцевим господарським судом факт порушення відповідачем умов договору, наявність первинної документації, яка підтверджує постачання позивачем електричної енергії, а факт її споживання не спростовано відповідачем, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 19 250, 72 грн. заборгованості.
Крім цього, встановивши факт неналежного виконання відповідачем умов договору, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1 745, 71 грн. пені на підставі п. 4.2.1. договору, ст. 231 Господарського кодексу України, а також 410, 68 грн. 3% річних та 1 849, 11 грн. інфляційних втрат на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
Сервисы для юристов