Постанова ВГСУ від 05.03.2015 року у справі №907/187/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року Справа № 907/187/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк І.Вовка, М.Черкащенкарозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" на постановувід 18.12.2014Львівського апеляційного господарського судуу справі№ 907/187/14за позовомДержавного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"доЧопської митниці Міністерства доходів і зборів України проспонукання до укладення договору, у судове засідання прибули представники:позивачаН.Пантюшева (дов. від 02.01.2015 №НЮ-54),відповідачаО.Горінецький (дов. від 31.12.2014 №03.1-2-6-36/8534),заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Державне територіальне-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" звернулось до господарського суду з позовом до Чопської митниці Міністерства доходів і зборів України про спонукання до укладення договору про постачання електроенергії.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.04.2014 (суддя О. Йосипчук), залишеним без зміни постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 (колегія суддів: О.Дубник, О. Скрипчук, О. Матущак), у позові відмовлено з огляду на те, що на об'єкти, перелічені в проекті договору поширюють свою дію норми ч.2 ст.556, ч. 2 ст. 188 Митного кодексу України та п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.1994 №100, якими визначений обов'язок позивача утримувати відповідні об'єкти, що виключає обов'язок відповідача здійснювати оплату за електроенергію, поставлену на відповідні об'єкти.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.09.2014 рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.04.2014 та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 скасовані. Справа направлена на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області.

Постанова Вищого господарського суду України мотивована наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 Митного кодексу України адміністрація прикордонних залізничних станцій, у межах якої діють пункти пропуску через державний кордон України, на безоплатній основі забезпечує органи доходів і зборів необхідними службовими приміщеннями, обладнанням, засобами зв'язку та створює їм належні умови для роботи. Аналогічне положення міститься у ст. 556 Митного кодексу України.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 188 Митного кодексу України перелік приміщень, якими мають бути забезпечені органи доходів і зборів та вимоги до них визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, відповідно до обсягу та характеру міжнародних перевезень.

Судами попередніх інстанцій не досліджене питання належності приміщень, намір забезпечувати які електроенергією висловив позивач, до визначеного на законодавчому рівні переліку приміщень, якими адміністрація прикордонних залізничних станцій має забезпечити органи доходів і зборів.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 06.11.2014 (суддя О. Васьковський), залишеним без зміни постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 (колегія суддів: Г.Кордюк, В. Гриців, Л.Давид), у позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані наступним.

Позивачем, як особою, яка має ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом (АБ №220846) та з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (АБ №220845), здійснено перевірку об'єктів Чопської митниці (відповідача), розміщених на залізниці, по яких здійснюється постачання електричної енергії, а саме п/п Батьово, п/п Саловка, Вокзал м. Чоп, станція "Експорт", станції "Імпорт", Товарна контора, БУ-5 м. Чоп, результати якої оформлені відповідними актами та якою встановлена відсутність договорів на постачання електроенергії на відповідні об'єкти.

Листом № Е-6/41 від 20.01.2014 позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір на постачання електричної енергії на 2014 рік.

Відмова відповідача від укладення зазначеного договору і стала підставою для звернення до суду із відповідним позовом.

Згідно з п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 22.02.1994 "Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного і митного законодавства" проведення роботи, пов'язаної з обладнанням, утриманням і ремонтом у пунктах пропуску через державний кордон приміщень для виконання зазначених видів контролю, митних та інших установ, що здійснюють контроль на державному кордоні, покладається на Міністерство транспорту.

Відповідно до ч. 2 ст. 556 Митного кодексу України у разі якщо митне оформлення товарів здійснюється органами доходів і зборів безпосередньо на територіях або в приміщеннях підприємств, зазначені підприємства, незалежно від форми власності та підпорядкування, зобов'язані безоплатно надавати органам доходів і зборів у тимчасове користування відповідні службові та побутові приміщення, а також обладнання, засоби та канали зв'язку.

Обов'язок адміністрації прикордонних залізничних станцій, у межах якої діють пункти пропуску через державний кордон України, на безоплатній основі забезпечувати органи доходів і зборів необхідними службовими приміщеннями, обладнанням, засобами зв'язку та створювати їм належні умови для роботи, визначений частиною 2 ст. 188 Митного кодексу України. При цьому, частиною 3 цієї статті зазначено, що перелік таких приміщень визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Компетентними органами державними влади, відповідного нормативного акту видано не було та перелік приміщень, зазначених у частині другій ст.188 Митного кодексу України, не визначено.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №435 "Про затвердження переліку пунктів пропуску через державний кордон, в яких здійснюється переміщення товарів через митний кордон України" затверджено Перелік пунктів пропуску через державний кордон, в яких здійснюється переміщення товарів через митний кордон України (Перелік): міжнародний пункт пропуску на кордоні із Словацькою Республікою для залізничного сполучення - Павлове, Чоп (Страж) (п.2 Переліку) та міжнародний пункт пропуску на кордоні з Угорською Республікою для залізничного сполучення - Чоп (Дружба), Соловка (п.3 Переліку).

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2010, № 751 "Про затвердження Положення про пункти пропуску через державний кордон та пункти контролю", зокрема п.22, визначено, що межі території пункту пропуску (крім місцевого), пункту контролю визначаються та затверджуються наказом керівника державного органу, підприємства, установи чи організації, на земельній ділянці якого знаходиться пункт пропуску, пункт контролю, за погодженням з начальником органу охорони державного кордону, у зоні відповідальності якого знаходиться пункт пропуску, пункт контролю, та начальником відповідного митного органу.

Наказом відокремленого підрозділу "Ужгородська дирекція залізничних перевезень" від 10.01.2012 №1 "Про визначення меж територій пунктів пропуску Саловка, Павлово та пунктів контролю Батьово Пасажирський парк та Батьово Сортувальний парк, Ужгород-2 та Ужгород-3" затверджено розроблені та погоджені з суміжними службами схеми меж територій пунктів пропуску Саловка, Павлово, та пунктів контролю Батьово Пасажирський парк, Батьово Сортувальний парк по станції Батьово, Ужгород-2 та Ужгород-3, згідно відповідних додатків №№1, 2, 3, 4, 5.

Відповідно до ст. 329 Митного кодексу України з метою забезпечення здійснення органами доходів і зборів митного контролю товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, проведення заходів, пов'язаних з виявленням, попередженням та припиненням контрабанди і порушень митних правил, у пунктах пропуску через державний кордон України, на залізничних станціях, а також в інших місцях, визначених відповідно до цього Кодексу, створюються зони митного контролю.

Межі зон митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон України визначаються органами доходів і зборів за погодженням з відповідними органами охорони державного кордону та адміністраціями морських (річкових) портів, аеропортів, залізничних станцій. В інших місцях на митній території України органи доходів і зборів у зонах своєї діяльності самостійно визначають межі зон митного контролю (далі - ЗМК) (ст. 330 Митного кодексу України).

Рішення про створення зони митного контролю за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку підписується керівником відповідного митного органу або уповноваженою ним особою. Рішення реєструється в Журналі реєстрації рішень про створення зон митного контролю за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку. Журнал ведеться відділом організації митного контролю митниці або іншим підрозділом митниці, визначеним керівником митниці. Після реєстрації Рішення, але до початку здійснення митними органами митних формальностей, копії Рішення передаються (направляються) представникам усіх організацій, з якими погоджувалось створення конкретної ЗМК (п.2.1. Наказу Міністерства фінансів України від 22.05.2012, № 583 "Про затвердження Порядку створення зон митного контролю").

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на виконання вимог ст. 330 Митного кодексу України та Наказу Міністерства фінансів України від 22.05.2012, № 583 "Про затвердження Порядку створення зон митного контролю" прийнято ряд рішень про створення зон митного контролю, з яких вбачається належність до зон митного контролю об'єктів, намір укласти договір з постачання електроенергії щодо яких, висловив позивач.