ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2015 року Справа № 5004/407/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіУдовиченка О.С.,суддів:Міщенка П.К., Поліщука В.Ю. (доповідач),розглянувшикасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельрембуд",на ухвалуРівненського апеляційного господарського суду від 19 січня 2015 року,у справі № 5004/407/12 Господарського суду Волинської області,за заявоюУправління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі (м. Ковель),доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ковельрембуд" (м. Ковель),про визнання банкрутом,-представники учасників судового провадження не з'явились; в с т а н о в и в :
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 04.04.2012 року (суддя - Войцехівський В.А.) за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області (далі за текстом - УПФ України в м. Ковелі) порушено провадження у справі № 5004/407/12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельрембуд" (далі за текстом - ТзОВ "Ковельрембуд"), інше.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 року у справі № 5004/407/12 (головуючий суддя - Огороднік К.М., судді: Тимошенко О.М., Коломис В.В.) відмовлено ТзОВ "Ковельрембуд" у відновленні строку на апеляційне оскарження п. 3) ухвали Господарського суду Волинської області від 04.04.2012 року у справі № 5004/407/12; апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Волинської області від 04.04.2012 року у справі № 5004/407/12 повернуто ТзОВ "Ковельрембуд", на підставі п. 4) ч. 1 ст. 97 ГПК України.
Не погоджуючись з прийнятою господарським судом апеляційної інстанції ухвалою, ТзОВ "Ковельрембуд" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 року у справі № 5004/407/12 та направити справу на розгляд в господарський суд апеляційної інстанції, оскільки господарським судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 33, 34, 36 ГПК України, ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 129 Конституції України.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.02.2015 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу ТзОВ "Ковельрембуд" прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.
Скаржник та інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження.
Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Господарським судом апеляційної інстанції під час перевірки матеріалів поданої ТзОВ "Ковельрембуд" апеляційної скарги встановлено наступне.
У квітні 2012 року Управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області звернулось до Господарського суду Волинської області із заявою про порушення справи про банкрутство ТзОВ "Ковельрембуд", в порядку ст. ст. 7, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 04.04.2012 року прийнято заяву Управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі до розгляду, порушено провадження у справі № 08/5004/304/12 (п. 1); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, під час якого забороняється стягнення на підставі виконавчих документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Заборонено посадовим особам ТзОВ "Ковельрембуд" приймати рішення про реорганізацію чи ліквідацію юридичної особи, укладати угоди про зазначене з іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Накладено заборону на відчуження основних засобів, іншого майна боржника, на укладення будь-яких інших угод, розпорядження коштами (п. 3), інше.
30.12.2014 року, не погоджуючись з п. 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду Волинської області від 04.04.2012 року у справі № 5004/407/12, ТзОВ "Ковельрембуд" звернулось з апеляційною скаргою у якій просило скасувати зазначений пункт резолютивної частини оскаржуваної ухвали
Одночасно, з поданням апеляційної скарги, ТзОВ "Ковельрембуд" звернулось з Клопотанням, у якому просило поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Волинської області від 04.04.2012 року у справі № 5004/407/12. В обґрунтування поданого Клопотання ТзОВ "Ковельрембуд" вказало, що про оскаржувану ухвалу йому стало відомо лише 26.12.2014 року, під час ознайомлення з матеріалами справи.
Під час розгляду заявленого ТзОВ "Ковельрембуд" Клопотання, апеляційним господарським судом встановлено, що копія ухвали Господарського суду від 04.04.2012 року була направлена на адресу ТзОВ "Ковельрембуд" з супровідним листом (вих. № 08/5004/304/12/1954/12) від 05.04.2012 року та отримана ТзОВ "Ковельрембуд" 09.04.2012 року в особі Грицай, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Поряд з цим, апеляційним господарським судом відзначено, що представники ТзОВ "Ковельрембуд" неодноразово брали участь у розгляді справи в господарських судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, відтак, були обізнані про існування ухвали про порушення провадження у цій справі про банкрутство від 04.04.2012 року.
Встановивши наведені вище обставини, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ТзОВ "Ковельрембуд" не доведено наявності об'єктивних причин, які протягом 2 років 8 місяців унеможливлювали подання апеляційної скарги у визначені процесуальним законом строки, у зв'язку з чим, Клопотання ТзОВ "Ковельрембуд" задоволенню не підлягає.
Не погоджуючись з такими висновками апеляційного господарського суду, ТзОВ "Ковельрембуд" звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом ст. ст. 33, 34, 36 ГПК України, ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 129 Конституції України, просить скасувати ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 року у справі № 5004/407/12 та направити справу на розгляд в господарський суд апеляційної інстанції.
Відмовляючи у задоволенні поданої ТзОВ "Ковельрембуд" касаційної скарги, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 11113 ГПК України встановлено, що касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.
Згідно зі ст. 91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених ст. 106 цього Кодексу.
Статтею 93 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень ч. 4 ст. 91 цього Кодексу.
Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 17.05.2011 року, з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про перегляд судових рішень в апеляційному порядку, роз'яснено, що, за змістом ч. 1 ст. 91 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Прийняття і розгляд апеляційної скарги на рішення, яке набрало законної сили, можливе лише з дотриманням приписів ч. 2 ст. 93 ГПК України щодо поновлення строку подання скарги. Статтею 93 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, повертається, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку. Відповідну заяву (клопотання) може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою. Заява розглядається, якщо вона надійшла до винесення ухвали про повернення апеляційної скарги. Заява про поновлення строку розглядається одноособово одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений у встановленому законом порядку. Наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами ч. 1 ст. 53 ГПК України. Про поновлення або про відмову в поновленні пропущеного строку зазначається відповідно в ухвалі апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження (ст. 98 ГПК України) або про її повернення (ч. 2 ст. 93, п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України). Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 53 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні Клопотання ТзОВ "Ковельрембуд" про відновлення строку на подання апеляційної скарги, оскільки ТзОВ "Ковельрембуд" не доведено наявності об'єктивних причин, які унеможливлювали подання апеляційної скарги у визначені процесуальним законом строки, починаючи від дати, коли йому стало відомо про оскаржувану в апеляційному порядку ухвалу місцевого господарського суду від 04.04.2012 року у цій справі (з 09.04.2012 року).
При цьому, під час розгляду касаційної скарги колегією суддів касаційної інстанції взято до уваги судову практику Європейського суду з прав людини, зокрема, Рішення від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України"", у якому суд зазначає, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 року, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.
Поряд з цим, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України "Про доступ до судових рішень" (який набрав чинності з 01.06.2006 року), ст. ст. 2, 4 якого встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Причому, згідно зі ст. 11 цього Закону, не пізніше 01.06.2006 року забезпечено постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих адміністративних судів, апеляційних та місцевих господарських судів, апеляційних загальних судів, а внесення судових рішень місцевих загальних судів - не пізніше 1 січня 2007 року.
Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які, в цьому випадку, не вбачаються за відсутності обставин, що об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги.
Сервисы для юристов