Постанова ВГСУ від 05.03.2014 року у справі №910/3860/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 року Справа № 910/3860/13 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенка М.М.- головуючий, Жукової Л.В. (доповідач), Студенця В.І.,розглянувши касаційну скаргукомунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація 105 Голосіївського району" на рішеннягосподарського суду міста Києва від 25.10.2013 р.та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 р.у справі № 910/3860/13 господарського суду міста Києваза позовомпублічного акціонерного товариства "Київгаз"докомунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація 105 Голосіївського району"простягнення 148 064,39 грн. в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: Лебедєв Ю.В. (дов.від 13.03.2013р.);

відповідача: Гамоля О.Ф. (дов. від 27.01.2014р.),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 25.10.2013р. у справі № 910/3860/13 (суддя: Мельник В.І.) в повному обсязі задоволений позов ПАТ "Київгаз" до КП "Житлово-експлуатаційна організація 105 Голосіївського району" про стягнення 148 064,39 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2014р. (головуючий суддя: Рєпіна Л.О., судді: Сулім В.В., Тарасенко К.В.), апеляційну скаргу КП "Житлово-експлуатаційна організація 105 Голосіївського району" залишено без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва № 910/3860/13 від 25.10.2013 року без змін.

Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація 105 Голосіївського району" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду м.Києва від 25.10.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2013р. у даній справі та прийняти нове рішення, згідно якого в позові відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Позивач подав до суду пояснення, в яких заперечує проти доводів касаційної скарги та просить залишити в силі оскаржувані судові акти.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, 01.01.2008 р. між позивачем як правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Київгаз" та відповідачем як правонаступником Комунального підприємства Голосіївської районної в м. Києві ради "ЖЕО-105" укладено договір на постачання природного газу № 1050401, згідно з яким позивач зобов'язався здійснювати постачання природного газу, технічне обслуговування і ремонт газопроводів, газового обладнання житла, яке знаходиться на балансі або в оперативному розпорядженні відповідача, згідно додатку № 1 до договору, а останній - прийняти та оплатити вартість одержаного газу та наданих йому послуг.

Строк дії договору відповідно до умов п. 8.1. договору встановлений з 01.01.2008 р. до 01.01.2013 р. та вважається пролонгованим на такий же строк, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде заявлено однією із сторін. Докази припинення договору в установленому порядку, в матеріалах справи відсутні.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що за період лютого 2010- січень 2013 років, за відповідачем утворилася заборгованість в наслідок неналежного виконання зобов'язань за договором в частині оплати поставленого газу частково. З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить стягнути 148 758,20 грн. заборгованості по поставленому газу, а саме: 130 255,49 грн. - основного боргу, 9 389,42 грн. - інфляційних втрат, 9 113,24 грн. - 3% річних.

Скаржник в касаційній скарзі зазначає, що природний газ, який поставлявся позивачем, у власність не приймав, оскільки відповідно до п.1.1 договору, позивач зобов'язався постачати природний газ мешканцям квартир в будинках, а відповідач лише здійснює технічне обслуговування газового обладнання.

Пунктами 2.9, 2.10, 2.12 договору визначено, якщо одержувач користується послугами ГІОЦ КМДА з розщеплення платежів, щомісячно, до 10 числа наступного за звітним місяця, забезпечувати надходження до транзитного рахунку ГІОЦ грошових коштів мешканців квартир - безпосередніх споживачів газу за діючими тарифами по єдиних розрахункових книжках платників комунальних послуг. Якщо одержувач не користується послугами ГІОЦ КМДА з розщеплення платежів, щомісячно, до 10 числа наступного за звітним місяця, перераховувати на рахунок постачальника суму, яку сплатили мешканці квартир за спожитий природний газ. Суми коштів, які надійшли від уповноважених установ та організацій по відшкодуванню втрат за надання пільг та субсидій з оплати природного газу перераховувати постачальнику протягом 3-х банківських днів з дня отримання. Щоквартально проводити звірку розрахунків за газ та надані послуги.

Як вірно встановлено попередніми судовими інстанціями, позивач належним чином виконав умови договору та поставив природний газ в належній кількості. Зазначене підтверджується актами передачі-приймання природного газу.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 525, 526 ЦК України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).

Згідно ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник (частина друга статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").