Постанова ВГСУ від 05.03.2014 року у справі №5/130/10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 року Справа № 5/130/10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргуУправління Пенсійного фонду України в Новобузькому районі Миколаївської області на постановувід 25.12.2013 р. Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 5/130/10 господарського суду Миколаївської областіза заявою боржникасільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Улянівське", с. Улянівка Новобузького району Миколаївської областіпровизнання банкрутомліквідаторарбітражний керуючий Черепенко В.Г.представники сторін в судове засідання не з'явилися:

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.08.2010 року порушено провадження у справі № 5/130/10 про банкрутство сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Улянівське" (далі - Боржник, Товариство) за заявою останнього в порядку норм ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Миколаївської області від 31.08.2010 року Товариство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Черепенко В.Г., якого зобов'язано здійснити відповідні дії у ліквідаційній процедурі.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 30.01.2013 року затверджено укладену між комітетом кредиторів Товариства та Боржником мирову угоду від 22.11.2012 року, а провадження у справі припинено тощо.

Згідно ухвали господарського суду Миколаївської області від 19.11.2013 року (суддя - В.І. Міщенко) вирішено розірвати мирову угоду від 22.11.2012 року, укладену між комітетом кредиторів Товариства та Боржником, у зв'язку із чим вирішено поновити провадження у справі про банкрутство Товариства із здійсненням відповідної публікації оголошення.

Не погодившись із цією ухвалою суду, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Улянівське" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 19.11.2013 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2013 року (головуючий суддя - Жеков В.І., судді: Сидоренко М.В., Лавриненко Л.В.) ухвалу господарського суду Миколаївської області від 19.11.2013 року скасовано, а провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням апеляційного суду, Управління Пенсійного фонду України в Новобузькому районі Миколаївської області (далі-Кредитор, Фонд) звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2013 року, а ухвалу господарського суду Миколаївської області від 19.11.2013 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом попередньої інстанції норм матеріального права, зокрема ст. 39 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права - ст. 80 ГПК України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про розірвання мирової угоди, укладеної у справі після визнання Боржника банкрутом, та про поновлення провадження у справі про банкрутство Товариства, місцевий суд за результатами розгляду заяв двох кредиторів встановив невиконання Боржником умов вказаної угоди на третину визнаних вимог кредиторів у справі, що є підставою для розірвання такої угоди

Скасовуючи таке рішення суду та припиняючи провадження у справі про банкрутство, апеляційний суд зазначив, що вся процедура банкрутства Товариства від моменту порушення справи здійснена з порушенням законодавства, оскільки не була дотримана досудова процедура ліквідації Боржника: відсутні докази оцінки майна Боржника, не було повідомлено всіх можливих кредиторів для з'ясування розміру заборгованості Боржника, а також відсутні докази повідомлення податкового органу про припинення діяльності та щодо рішення про досудову процедуру ліквідації Боржника.

Заперечуючи висновки апеляційного суду, скаржник вказує про допущені апеляційним судом неточності стосовно назв учасників провадження та їх представників, а також вказує, що норми законодавства передбачають підстави для розірвання мирової угоди у справі та поновлення провадження. Апеляційним же судом невірно тлумачаться підстави для припинення провадження у справі про банкрутство за відсутністю предмету спору.

Однак суд касаційної інстанції не погоджується із такими запереченнями, оскільки вони наведені без врахування встановлених апеляційним судом обставин справи та всупереч застосованих цим судом норм законодавства.

По-перше, неточності у назвах і прізвищах учасників провадження у господарській справі є підставою, відповідно до вимог ст. 89 ГПК України, для виправлення описок у судовому рішенні.

По-друге:

Відповідно до норм ч. 1 ст. 51 Закону про банкрутство якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Відповідне правило передбачено нормами ч. 3 ст. 110 та ст. 111 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), норми яких містять загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Особлива процедура, що передбачена ст. 51 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з цим необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 51 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Такі передумови, відповідно до аналізу вказаної норми та положень частин 2, 3 ст. 7 Закону про банкрутство, полягають у наступному:

Прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою. Проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна (у тому числі заставленого майна), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника. Аналіз пасивів боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами ч.ч. 2, 5 ст. 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, у тому числі по податках, зборах (обов'язкових платежах). Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п. 3 ст. 7 Закону про банкрутство. Повідомлення податкового органу про припинення діяльності та ліквідацію підприємства.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 51 Закону про банкрутство та складає предмет спору у справі про банкрутство за особливою процедурою, що порушується в порядку норм означеної статті.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у своїй постанові від 10.06.2008 р. у справі № 15/682-б.

При цьому, колегія суддів зауважує, що необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство в порядку норм ст. 51 Закону про банкрутство та визнання боржника банкрутом відповідної до цієї статті є додання та наявність доказів на підтвердження всіх передумов для порушення провадження в порядку означеної статті саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.