Постанова ВГСУ від 04.12.2014 року у справі №910/6289/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 року Справа № 910/6289/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П.,суддіФролова Г.М., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (Державного підприємства "Укрекоресурси")на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 рокуу справі№ 910/6289/14господарського судуміста Києваза позовомДержавного підприємства "Еко"доДержавного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (Державного підприємства "Укрекоресурси")простягнення 26 791, 90 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Приходько Я.М. дов. № 103 від 16.07.2014 року,- відповідача:Вірченко Н.В. дов. № 14 від 07.04.2014 року

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Еко" (далі за текстом - ДП "Еко") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (Державного підприємства "Укрекоресурси") (далі за текстом - ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною) про стягнення 26 791, 90 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.06.2014 року у справі № 910/6289/14 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною на користь ДП "Еко" заборгованість у розмірі 21 270, 17 грн., 3 % річних у розмірі 584, 08 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 675, 18 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 року у справі № 910/6289/14 апеляційну скаргу ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2014 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 року у справі № 910/6289/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 6, 35, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 02.12.2014 року № 03-05/3111 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/6289/14, у зв'язку із завершенням двотижневої підготовки у Національній школі суддів України судді Ходаківської І.П. та виходом із відпустки судді Фролової Г.М. сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Фролова Г.М., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що 27.10.2003 між ДП "Еко" (виконавець) та Державною компанією "Укрекокомресурси", правонаступником якого є ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною укладено договір № 7/20 про надання комунальних послуг та відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території згідно з п. 1.2. якого виконавець зобов'язується надавати споживачеві послуги з водо-, теплопостачання та водовідведення, по утримуванню будинку та прибудинкової території, а споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування вказаними послугами та відшкодовувати частку витрат на утримання будинку та прибудинкової, території, пропорційну займаним ним приміщенням згідно Додатку № 2 до Договору.

Пунктом 1.3. Договору сторони погодили, що споживач зобов'язується: нести витрати по утриманню будинку та прибудинкової території витратах, пов'язаних з його експлуатацією і ремонтом, згідно додатку № 2 до цього Договору.

Згідно п. 1.4. Договору його предметом є наступні послуги: централізоване холодне водопостачання (згідно показників лічильників); централізоване гаряче водопостачання (згідно діючим тарифам); централізоване опалення (згідно Додатку № 1 до Договору); централізоване водовідведення (згідно Додатку № 1 до Договору); утримання будинку та прибудинкової території (згідно Додатку № 2 до Договору); вивезення сміття (згідно Додатку № 2 до Договору); відшкодування коштів за користування тепло-, електро-, водо-, мережами (згідно Додатку № 2 до Договору).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписом ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями п. 3.1. Договору сторони погодили, що розмір щомісячної плати за надані за цим Договором послуги визначається згідно з погодженими сторонами розрахунками вартості комунальних послуг (Додатки 1,2 цього Договору).

Відповідно до п. п. 4.1., 4.3., 4.4. Договору оплата послуг за цим Договором здійснюється споживачем на підставі виставлених виконавцем рахунків-фактур, шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок виконавця. Розрахунковий період оплати послуг - один календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше ніж 25 числа наступного за розрахунковим місяцем. У випадку прийняття органами влади, управління чи Національним банком України рішень щодо зміни цін і тарифів, порядку розрахунків між підприємствами, організаціями, установами, які безпосередньо впливають на відносини за цим Договором, новий порядок поширюється на умови Договору без їх узгодження сторонами.

Положеннями п. 7.2.1. Договору сторони погодили обов'язок споживача своєчасно, в установлений Договором строк оплачувати надані послуги.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що відповідач свої зобов'язання з оплати вартості наданих комунальних послуг, а саме: послуг по утриманню будинку та прибудинкової території та вивезення сміття, належним чином не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за період з квітня 2012 року по лютий 2014 року у розмірі 21 270, 17 грн.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у відповідності до п. 4.1. Договору за заявлений до стягнення період було виставлено відповідачу рахунки-фактури на оплату послуг по утриманню будинку та прибудинкової території та вивезення сміття, що підтверджується рахунками-фактури за спірний період наявними в матеріалах справи описами вкладення у цінні листи, фіскальними чеками поштових установ та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.