Постанова ВГСУ від 04.12.2014 року у справі №910/18130/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 року Справа № 910/18130/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства Печерського району міста Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району міста Києва"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.10.14у справі№910/18130/13господарського судуміста Києваза позовомПечерської районної в місті Києві державної адміністрації, Комунального підприємства Печерського району міста Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району міста Києва"доОб'єднання співвласників багатоповерхового будинку "Добробут", Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Кремінь"провиселення з приміщенняза участю представників від:позивача 2Богамаз А.К. (дов. від 08.04.14)відповідачівне з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Печерська районна в місті Києві державна адміністрація та КП Печерського району м. Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району міста Києва" звернулися до господарського суду м. Києва з позовом до ОСББ "Добробут" та ПАТ "Страхова компанія "Кремінь" про виселення відповідачів з приміщення площею 37,1 кв.м в будинку № 19-Б по вул. Інститутській в місті Києві та повернення спірного приміщення Печерській районній в місті Києві державній адміністрації.

Позов обґрунтовували тим, що після закінчення строку дії Договору платного користування приміщення №620/602к/289 від 28.04.10, який було укладено на рік, тобто до 28.04.11, відповідачаем-1 спірне приміщення звільнене не було. Крім того, відповідач-2 користується спірним приміщенням без правових підстав.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.07.14 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Ващенко Т.М., суддів: Літвінової М.Є., Смирнової Ю.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого-судді Ільєнок Т.В., суддів: Авдеєва П.В., Корсакової Г.В.), у позовних вимогах відмовлено повністю.

Судові акти обґрунтовані тим, що бажання наймача продовжувати відносини найму висловлюється конклюдентними діями - шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму. Що ж стосується наймодавця, то підставою для продовження відносин найму є його мовчазна згода, яка виражається у відсутності заперечень та вимог до наймача повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку дії Договору найму.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, Комунальне підприємство Печерського району міста Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району міста Києва" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти, прийняти рішення про задоволення позову. Скарга обґрунтована тим, що висновки судів не відповідають матеріалам справи.

Відповідач-1 звернувся до Вищого господарського суду України з клопотанням про відкладення розгляду справи, з посиланням на те, що він не отримав копію касаційної скарги, а відтак, не може скористатися правом на подання відзиву, до того ж, представник відповідача-1 не може бути присутнім у судовому засіданні 04.12.14. Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки з його змісту вбачається, що сторона належно повідомлена про час та місце засідання суду, а участь представників сторін при розгляді справи в суді касаційної інстанції, рівно як і подання відзиву на касаційну скаргу, не є обов'язковими та не можуть бути підставою для відкладення розгляду справи. Щодо неотримання відповідачем-1 копії касаційної скарги, то по-перше, це твердження нічим не доведене (в той час, як матеріали справи (а.с.75 т.2) містять докази протилежного), по-друге, правова позиція позивача-2 залишилася незмінною з моменту подання позову та є відомою відповідачеві, а по-третє, подання клопотань про відкладення розгляду справи є стратегією захисту відповідача-1 (а.с.40-42,46 т.2), та не свідчить про наявність дійсних підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справ, 28.04.10 між відповідачем-1 Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією (Користувач) та КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у місті Києві ради" (Дирекція) укладено Договір платного користування № 620/602К/289 (Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) позивач-2 на підставі Розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації № 649 від 19.05.98 передає, а Користувач приймає у тимчасове користування за плату приміщення загальною площею 37,1 кв. м на першому поверсі будинку по вул. Інститутській,19б в місті Києві (об'єкт користування) (а/с 25).

Строк дії Договору сторонами погоджено за п. 6.1 вищеназваного Договору з 28.04.10 по 28.04.11, тобто на 1 рік. Дія Договору припиняється внаслідок закінчення терміну, на який він був укладений, за винятком, якщо користувач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору, то за відсутності заперечень Дирекції протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений цим договором.

Згідно Рішення Київської міської ради від 02.12.10 за № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" майно, яке раніше належало до комунальної власності Печерського району міста Києва, зараховано до комунальної власності територіальної громади міста Києва. Відповідно до Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.10 № 1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві" затверджено перелік підприємств, організацій та установ, майно яких віднесено до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації. До вказаного переліку включено також будинок № 196 по вул. Інститутській в м. Києві.

Згідно Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого Рішенням Київради № 34/6250 від 22.09.11, Печерська районна в місті Києві державна адміністрація виступає орендодавцем по договорах оренди майна, що передане їй в управління.

На підставі Рішення Київської міської ради від 27.10.11 № 405/6621 "Про деякі питання діяльності комунальних підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передаються до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації", КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у м. Києві ради" змінило найменування на КП Печерського району м. Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва". Перейменоване підприємство є правонаступником всіх прав та обов'язків КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у м. Києві ради", реорганізацію змін до установчих документів проведено 18.01.13.

Спір у даній справі виник в зв'язку з тим, що відповідач-1 об'єкт користування після закінчення строку дії Договору з 28.04.13 не звільнив, а також, що спірне приміщення площею 37,1 кв.м в будинку № 19Б по вул. Інститутській в місті Києві фактично використовується ПАТ "Страхова Компанія "Кремінь".

Судами в позові відмовлено з посиланням на те, що орендодавцем в порядку п. 6.1 Договору не висловило заперечень з того приводу, що користувач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору, а тому договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений цим договором.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів попередніх інстанцій суперечать матеріалам справи. Так, позивач-1 направляв відповідачу-1 лист від 24.04.13 (а.с.22, т.1), в якому вимагав терміново повернути приміщення. Даний лист свідчить про те, що орендодавець заперечував проти пролонгації договору. Даний лист не був предметом розгляду в судах попередніх інстанцій взагалі, хоча в своїй позовній заяві позивач на нього посилався, як на доказ обґрунтованості своїх вимог (а.с.8, т.1).

Частиною 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той же самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Вищевказана стаття також кореспондується зі статтею 764 ЦК України, в якій зазначено, що у разі, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений Договором.

Але в даному випадку орендар якраз заперечував проти пролонгації договору, а тому висновки судів про протилежне є незаконними та такими, що суперечать матеріалам справи. Незаконним є також висновок судів про те, що договір вважається пролонгованим, оскільки бажання наймача продовжувати відносини найму висловлюється конклюдентними діями - шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму. Так, незаконні дії відповідача-1, зокрема не звільнення приміщення після письмової вимоги про це (лист від 24.04.13 №105/01-1240/6-04), не можуть свідчити на його користь, зокрема, про пролонгацію договору.

Оцінюючи докази, судам слід виходити із суті і духу права, а не замінювати їх вимогами до форми документів, оскільки мають значення дійсні обставини, дійсна воля сторони, а не її юридична грамотність. Зазначене відноситься також до оцінки судами доводів позивачів про те, що у спірному приміщенні насправді знаходиться не Об'єднання співвласників багатоповерхового будинку "Добробут" (сторона договору), а Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Кремінь", з яким відсутні договірні правовідносини взагалі. Суди розмили суть доказів (акти перевірки використання приміщення площею 37,1 кв.м в будинку № 19Б по вул. Інститутській в місті Києві від 16.04.13 (а/с 20), від 27.08.13 (а/с 21), від 26.11.13 (а/с 19), якими встановлений факт перебування ПАТ "Страхова компанія "Кремінь" у спірному приміщенні), запереченнями щодо їх форми, втім не спростували факту реального використання приміщення саме Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Кремінь".

Законодавство України не забороняє таке використання, але вимагає, щоб такого роду правовідносини були оформлені відповідними договором. Приймаючи рішення про пролонгацію договору з ОСББ, яке не використовує спірне приміщення, суди тим самим не дають змоги фактичному орендарю укласти офіційний договір оренди та мати змогу захищати свої права орендаря, чим вихолощують право та авторитет суду.

Оскільки висновки судів суперечать матеріалам справи, частина доказів не досліджені взагалі, частина оцінена всупереч вимогам законодавства, а суд касаційної інстанції, відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, не має права оцінки доказів та обставин справи, то судові акти у справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства Печерського району міста Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району міста Києва" задовольнити частково, рішення господарського суду міста Києва від 17.07.14 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.14 у справі №910/18130/13 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.