Постанова ВГСУ від 04.11.2015 року у справі №925/1498/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року Справа № 925/1498/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б.суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Щорсана рішення та постановуГосподарського суду Черкаської області від 17.06.2015 Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2015у справі№ 925/1498/14Господарського судуЧеркаської областіза позовомСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. ЩорсадоТовариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Ацтека Мілінг Україна"простягнення 136953,55 грнза участю представників:

позивача: Гричина В.В., Петренко Д.О., дов. від 30.09.2015;

відповідача: Кучеренко С.П., дов. від 05.03.2015;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.12.2014 у справі №925/1498/14 (суддя Чевгуз О.В.) позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Коршун Н.М., судді - Дикунська С.Я., Ропій Л.М.) рішення Господарського суду Черкаської області від 01.12.2014 у справі №925/1498/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.04.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 та рішення Господарського суду Черкаської області від 01.12.2014 у справі № 925/1498/14 скасовано, а справу № 925/1498/14 направлено на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області в іншому складі суду.

За наслідками повторного розгляду справи, рішенням Господарського суду Черкаської області від 17.06.2015 у справі № 925/1498/14 (суддя - Спаських Н.М.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Хрипун О.О., судді - Власов Ю.Л., Тарасенко К.В.) рішення Господарського суду Черкаської області від 17.06.2015 у справі № 925/1498/14 залишено без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між СТОВ імені Щорса (Продавець) та ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" (Покупець) 06.03.2014 укладений договір поставки № 52, за умовами якого Продавець зобов'язався продати (передати у власність) покупцю, а Покупець - купити (прийняти й оплатити) зерно кукурудзи українського походження врожаю 2013 року на умовах, передбачених даним договором. Загальна кількість продукції, яка буде придбана Покупцем, на момент укладання цього договору сторонами визначена в кількості 5000 тон +/- 5%. При цьому, в процесі виконання цього договору, сторонами за їх згодою, може бути збільшено кількість продукції, яка буде придбана покупцем, про що буде укладена відповідна Додаткова угода до цього договору (п. п. 1.1, 1.3 договору).

Згідно із пунктом 2.2 договору, загальна сума договору на момент його укладання складає 8750000,00 грн з урахуванням ПДВ (1750,00 грн за 1 тону, з урахуванням ПДВ). Остаточна сума договору буде визначена після отримання продукції Покупцем, виходячи з його фактичної кількості.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 договору, Покупцем здійснюється оплата вартості продукції, згідно попередньої ціни одиниці продукції, шляхом перерахування на банківський рахунок Продавця рівними частинами, починаючи з 06.03.2014 по 15.05.2014. Кінцевий розрахунок здійснюється у дводенний термін з дня отримання Покупцем всієї кількості продукції, визначеної цим договором.

На виконання умов договору відповідач здійснив попередню оплату на загальну суму 7000000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями та актом звірки розрахунків від 17.06.2014.

11.04.2014 позивач звернувся до відповідача з листом № 95, в якому зазначав, що на проведену попередню оплату у сумі 7000000,00 грн по ціні 1750,00 грн за 1 тону, з урахуванням ПДВ, ним буде відвантажено товар в кількості 4000 тон зерна кукурудзи, проте просив відповідача в подальшому не перераховувати кошти за умовами укладеного договору. Після отримання листа відповідач, маючи підстави вважати, що позивач не виконає свої зобов'язання щодо поставки зерна кукурудзи, припинив здійснення попередньої оплати.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач в період з 22.04.2015 по 08.05.2015 здійснив поставку зерна кукурудзи в кількості 4000 тон на оплачену суму 7000000,00 грн, що підтверджується видатковими накладними.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.3 договору, у разі порушення своїх зобов'язань за даним договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором і чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених даним договором та змістом зобов'язання. У разі порушення Покупцем строку оплати продукції, визначеного п. 2.5 цього договору, він зобов'язаний буде сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Предметом позовних вимог, як встановлено попередніми судовими інстанціями, є вимога про стягнення штрафних санкцій, встановлених договором (п.п. 6.1, 6.3 договору №52) та законом (ст. 625 ЦК України), а саме: пені в сумі 98431,50 грн, інфляційних втрат в сумі 24570,00 грн та 3 % річних в сумі 13952,05 грн за порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо перерахування попередньої оплати (1750000,00 грн) у строки, встановлені зазначеним договором (до 15.05.2014).

Здійснюючи розгляд справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову.

Підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції стало порушення судами обох інстанцій приписів ст. 42, 43, 47, 43, 82, 99, 101 ГПК України. Зокрема, судами не досліджено, насамперед, питання чи відбулася відмова від виконання зобов'язання одного з контрагентів чи зміна умов договору, чи зобов'язання припинилося, хто з контрагентів допустив порушення зобов'язання за яке сторони договору несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.

Судам слід було з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, однак оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується не здійснено.

Крім того, суди не звернули увагу, що нарахування пені відповідно до пункту 6.3 договору поставки здійснюється у разі порушення терміну оплати продукції, визначеного пунктом 2.5 цього договору, однак пункта 2.5 в договорі № 52 взагалі не існує.