ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2015 року № 906/628/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В.за участі представників: позивача: відповідача: не з'явився ОСОБА_3розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони Українина рішення та постановуГосподарського суду Житомирської області від 15 липня 2015 р. Рівненського апеляційного господарського суду від 11 серпня 2015 р. у справі№ 906/628/15за позовомНовоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони Українидофізичної особи - підприємця ОСОБА_4про стягнення 13 485,89 грн. ВСТАНОВИВ:
У квітні 2015 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача (урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) заборгованості за спожиту теплову енергію у сумі 10 472,71 грн., пені у сумі 860,05 грн., 3% річних у сумі 47,17 грн. та інфляційних втрат у сумі 1401,28 грн., а всього - 12 781,11 грн.
Рішенням господарського суду від 15.07.2015 р. (суддя Тимошенко О.М.), позов задоволено частково.
Стягнуто з ПП ОСОБА_4 на користь Новоград-Волинської КЕЧ району Міністерства оборони України 3465, 25 грн. боргу, 433,97 грн. пені, 640,34 грн. інфляційних втрат, 28,58 грн. 3% річних та судовий збір. В задоволенні позову в частині стягнення 7 542,39 грн. боргу, 433,97 грн. пені, 640,34 грн. інфляційних втрат, 28,58 грн. 3% річних відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.08.2015 р. (головуючий - Філіпова Т.Л., судді - Бучинська Г.Б., Демянчук Ю.Г.) рішення суду першої інстанції змінено та викладено п.3 резолютивної частини рішення в такій редакції: "В задоволенні позову в частині стягнення 7 542,39 грн. боргу, 426,08 грн. пені, 18,59 грн. 3% річних та 760,94 грн. інфляційних - відмовити." В решті рішення залишено без змін.
Доручено господарському суду Житомирської області виправити описку у мотивувальній частині рішення, зазначивши, що у стягненні 7 542,39 грн. боргу, 426,08 грн. пені, 18,59 грн. 3% річних та 760,94 грн. інфляційних - відмовити.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постановити в цій частині нове рішення про їх задоволення.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 31 жовтня 2013 року між Новоград-Волинською КЕЧ району Міністерства оборони України (орендодавець) та ПП ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди №1 нерухомого військового майна, розташованого в Новоград-Волинському гарнізоні, за адресою: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2.
Пунктом 5.11 договору оренди, передбачено обов'язок орендаря здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна у тому числі фактичні комунальні платежі. Укласти прямі договори з постачальними організаціями або укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.
01 листопада 2013 року між Новоград-Волинською КЕЧ району Міністерства оборони України (виконавець) та ПП ОСОБА_4 (споживач) укладено договір про надання послуг з централізованого опалення орендованого майна №411, за умовами якого виконавець зобов'язався надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.
Пунктом 3 договору передбачено, що виконавець за цим договором може в односторонньому порядку змінити тариф з централізованого опалення.
Згідно п.4 договору №411, розмір щомісячної плати за надані послуги згідно з нормативами споживання на момент укладання цього договору становить 807,69грн.
Відповідно до п.6 договору № 411, розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата послуг за централізоване постачання проводиться споживачем до останнього дня місяця за який проводиться оплата.
Згідно п.11 договору, за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі, подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
За період з листопада 2014 по лютий 2015 позивач виставляв відповідачу рахунки №525 від 20.11.2014 р. на суму 756,64 грн., №531 від 25.11.2014 року на суму 2606,19 грн., №570 від 12.12.2014 року на суму 2606,19 грн., №05 від 27.01.2015 р. на суму 2 606,18 грн. та №35 від 25.02.2015 р. на суму 2432,44 грн. Однак відповідач протягом семи днів не оплатив отримані послуги з теплопостачання у сумі 11 007,64 грн.
21.01.2015 р. позивач надіслав відповідачу претензію про сплату заборгованості за централізоване опалення, яка станом на 21.01.2015 р. становить 5 969,02 грн.
На вище вказану претензію відповідач надіслав відповідь у якій зазначив, що заявлені суми перевищують умови договору та просив здійснити перерахунок сум до сплати за теплопостачання за вказані періоди, з урахуванням частини 4 договору про надання послуг з централізованого опалення від 01.11.2013 р., та враховуючи акти комісії про температурний режим.
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Спірні правовідносини випливають з договору про надання послуг.
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Приписами частини 1 статті 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Оскільки пунктом 4 договору №411 передбачена оплата за надані послуги в розмірі 807,69 грн. за місяць, то за 9 днів жовтня 2014 (опалювальний період згідно калькуляції) та за період з листопада 2014 по лютий 2015 плата становить 3 465,25 грн. (807,69:31х9)+(807,69х4місяці), а тому виставлені для оплати рахунки містять суми значно вищі за передбачені у договорі.
Проте, погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки він прийшов до них внаслідок неправильної правової оцінки істотних обставин справи.
Так, за загальним правилом одностороння змін умов договору не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Сервисы для юристов