ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2015 року Справа № 904/2518/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ю.Ф.Сі."на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2015та на ухвалугосподарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2015у справі№904/2518/15 господарського суду Дніпропетровської області (господарського суду міста Києва)за позовомПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "УФК"третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Ю.Ф.Сі."прозвернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача Литвин О.А.,
- відповідача повідомлений, але не з'явився;
- третьої особи повідомлений, але не з'явився;
Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 03.11.2015 №02-05/848 змінено склад колегії суддів та сформовано наступний склад суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя - Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л. (доповідач), Картере В.І.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2015 у справі №904/2518/15 (суддя С.В. Мартинюк), залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 (судді: Білецька Л.М., Величко Н.Л., Подобєд І.М.), передано для розгляду за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (надалі позивач/ банк/ скаржник) до Товариства з обмеженою відповідальністю "УФК" (надалі відповідач/ ТОВ "УФК"), третя особа у справі - Приватне акціонерне товариство "Ю.Ф.Сі.", про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором.
Позивач, не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить ухвалу та постанову скасувати, справу №904/2518/15 передати на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Усі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду даної справи.
Ознайомившись з матеріалами справи, перевіривши застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи ПАТ "Брокбізнесбанк" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 21.12.2011 №3108, а саме: нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 169, що належать на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 23.12.2009 ТОВ "УФК" (надалі спірне майно), шляхом реалізації вказаного нерухомого майна в ході прилюдних торгів в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №21-11-980-KL від 21.12.2011.
В обґрунтування підстав позову, позивач посилається на невиконання ПАТ "Ю.Ф.Сі." (третьою особою у справі) кредитного договору №21-11-980-KL від 21.12.2011, укладеного з позивачем, виконання якого (договору) було забезпечене договором іпотеки, відповідно до якого ТОВ "УФК" (відповідач у справі/іпотекодавець), місцезнаходженням якого є м. Київ, передало в іпотеку ПАТ "Брокбізнесбанк" (позивачу/іпотекодержателю) спірне нерухоме майно. Обґрунтовуючи подання позову саме до господарського суду Дніпропетровської області, позивач послався на ч. 3 ст. 16 ГПК України, відповідно до положень якої справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.
Передаючи справу за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва, господарський суд Дніпропетровської області виходив з того, що за приписами ст. 15 ГПК України, спори про звернення стягнення на майно шляхом реалізації цього майна в ході прилюдних торгів в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором, мають розглядатися за місцезнаходженням відповідача, а не за місцезнаходженням майна. Відхиляючи посилання позивача на ч. 3 ст. 16 ГПК України, якою визначена виключна підсудність справ, суди попередніх інстанцій вказали на те, що даний спір, виходячи з предмету позову, не відноситься до виключної підсудності, врегульованої вказаною нормою.
Вищий господарський суд України погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.
Відповідно до приписів п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" у вирішенні питань, пов'язаних з прийняттям позовних заяв, господарським судам слід розрізняти поняття підвідомчості і підсудності справ. Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (стаття 12 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК). Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду (статті 13, 15 і 16 ГПК).
Згідно з ч. 2 ст. 15 ГПК України, якою встановлені загальні правила територіальної підсудності, тобто, розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих господарським судам, за територіальною ознакою, справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.
Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Як вказувалося вище, предметом спору є звернення стягнення на майно іпотекодавця (відповідача у справі) у зв'язку з невиконанням позичальником (третьою особою у справі) кредитного договору, а тому, є вірним висновок суду першої інстанції, підтриманий судом апеляційної інстанції, про передачу даної справи за місцезнаходженням відповідача, а саме, до господарського суду міста Києва, а не за місцезнаходженням спірного майна, яким є м. Дніпропетровськ.
Суди попередніх інстанцій правомірно відхилили доводи позивача про виключну підсудність даної справи, обґрунтовані ч. 3 ст. 16 ГПК України, оскільки предметом спору у даній справі є вимога позивача про звернення стягнення на спірне іпотечне майно шляхом проведення прилюдних торгів, а не про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном, розгляд яких відбувається за приписами ч. 3 ст. 16 ГПК України, тобто з дотриманням виключної підсудності справ - за місцезнаходженням майна.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на постанову Вищого господарського суду України від 18.12.2013 у справі №901/2236/13, відповідно до якої, як стверджує скаржник, в аналогічному спорі касаційний суд прийшов до висновку про її розгляд за правилами виключної підсудності (ч. 3 ст. 16 ГПК України), відхиляються судовою колегією, оскільки, предметом спору у вказаній справі є звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, що й регулюється вказаною нормою, в даному ж випадку, предметом спору є, як вже вказувалося, й про що, відповідно, відомо скаржнику (позивачу), звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації на прилюдних торгах, тобто, дана справа не підпадає під ознаки справ, які мають розглядатися за правилами виключної підсудності. З аналогічних підстав відхиляють доводи скаржника з посиланням на іншу постанову Вищого господарського суду України, оскільки, як вже зазначалося, даний спір не стосується визнання права власності на майно.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують правомірних висновків судів попередніх інстанцій, а тому відхиляються, як безпідставні.
В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.
Вищий господарський суд України вважає, що судами попередніх інстанцій дотримано вищевказані вимоги та правомірно скеровано дану справу за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва, а тому, відсутні підстави для скасування оскаржуваних позивачем судових рішень.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ю.Ф.Сі." залишити без задоволення.
Сервисы для юристов