ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2015 року Справа № 904/1809/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя : Корсак В.А.
судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)
розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Аграрний фонд"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.07.2015р. у справі господарського суду№904/1809/15 Дніпропетровської області за позовомпублічного акціонерного товариства "Аграрний фонд"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство Скорпіон"про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 506 738,40грн. пр. Пронін О.А. - дов. №306 від 18.05.15р. пр. Кріхан В.Б. - дов. б/н від 07.09.15р.
В С Т А Н О В И В:
У березні 2015 року публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство Скорпіон" про стягнення з відповідача на користь позивача 506738,40грн. штрафу за порушення умов Договору №1213Ф від 03.12.2013р. щодо поставки зерна.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2015р. (суддя Рудовська І.А.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у сумі 506738,40грн., посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині поставки зерна.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.07.2015р. (судді Антонік С.Г., Чимбар Л.О., Чоха Л.В.) за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство Скорпіон" рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2015р. змінено, стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у сумі 50000,00грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції врахував ступінь виконання зобов'язань кожною з сторін, причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, відповідність розміру штрафу наслідкам порушення та визнав належними і обґрунтованими доводи апелянта щодо максимального зменшення позовних вимог в частині стягнення, а тому на підставі ст.233 Господарського кодексу України, ст.551 Цивільного кодексу України та п.3 ч. 1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір штрафу, що підлягає стягненню.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.233 Господарського кодексу України, ст.551 Цивільного кодексу України та п.3 ч. 1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати постанову в частині відмови задоволення позовних вимог та в скасованій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції про стягнення штрафу в повному обсязі.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Скорпіон" взагалі заперечує проти стягнення штрафу, вважає, що у разі добровільного повернення суми попередньої оплати у ПАТ "Аграрний фонд" відсутнє право на стягнення штрафу та просить скасувати судові рішення, а справу направити на новий розгляд. Однак, вказані доводи не заявлялись ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Скорпіон" під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, тобто не були предметом їх розгляду, а тому надання оцінки вказаним доводам виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції, оскільки відповідно до ч.3 ст.1117 ГПК України у касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 03.12.2013р. між ПАТ "Аграрний фонд" (покупець) та ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Скорпіон" (постачальник) укладено Біржовий договір поставки зерна врожаю 2014 року №1213Ф, відповідно до умов якого Постачальник передає покупцю у власність товар: пшеницю м'яку 3 клас, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.
Згідно із п.п.1.2, 1.3 Договору, термін поставки - до 01.10.2014р. включно. Поставка вважається здійсненою в момент підписання акта (ів) передавання-приймання на всю кількість товару на базисі поставки відповідно до умов цього договору.
Додатковим договором №1 від 10.04.2014р. до Біржового договору поставки зерна врожаю 2014 року №1213 Ф від 03.12.2013р. сторони внесли зміни, а саме п.3.1 викладено в наступній редакції: "Сума попередньої оплати (Пп) за цим договором складає 70 відсотків вартості всього обсягу товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення договору і становить 1013476,80грн., у тому числі ПДВ 168912,80грн. Попередня оплата здійснюється покупцем в два етапи згідно з пунктом 4.1 цього Договору", яким встановлено, що покупець протягом п'яти робочих днів з дня надходження на його адресу документів визначених пунктом 2.5 цього Договору перераховує на поточний рахунок постачальника першу частину попередньої оплати, яка дорівнює 50 відсотків вартості всього обсягу товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення Договору і становить 723912,00грн., у тому числі ПДВ 120 652,00грн.
Після надання постачальником актів огляду посівів сільськогосподарських культур, які підтверджують прийняття на страхування посівів після початку вегетації, покупець перераховує на поточний рахунок постачальника другу частину попередньої оплати, яка дорівнює 20 відсотків вартості всього обсягу товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення договору і становить 289564,80грн., у тому числі ПДВ 48260,80грн.
На виконання умов Договору, позивач 06.12.2013р. здійснив передоплату 50 % вартості товару відповідачу у розмірі 723912,00грн., а 06.05.2014р. перерахував відповідачу ще 20 % вартості товару у розмірі 289564,80грн.
Загальна сума передплати товару - 1013476,80грн.
Відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару не виконав і 21.11.2014р. повернув позивачу кошти передоплати у сумі 1013476,80грн. згідно Договору, що підтверджується банківською випискою.
Також, відповідач добровільно сплатив позивачу 24 % річних за користування грошовими коштами у сумі 204 488,29грн., відповідно до банківської виписки від 21.11.2014р.
26.12.2014р. позивач звернувся до відповідача з вимогою №3403 про повернення суми попередньої оплати за товар, 24 % річних за кожен день користування грошовими коштами та штраф у розмірі 50 % від суми попередньої оплати на підставі п.7.5 Договору поставки зерна.
16.01.2015р. позивач звернувся до відповідача з повторною вимогою щодо сплати 50% штрафу від суми попередньої оплати, що складає 506738,40грн.
Вирішуючи справу по суті, суди виходили з того, що відповідно до ст.193 ГК України, ст.525, ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Сервисы для юристов