Постанова ВГСУ від 04.11.2014 року у справі №917/1004/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 року Справа № 917/1004/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу ТОВ "АРФ Конструкціон"на постановувід 08.09.2014 р. Харківського апеляційного господарського суду у справі№917/1004/14 господарського суду Полтавської областіза позовомТОВ "Технохолдинг"доТОВ "АРФ Конструкціон"простягнення 40000,00 грн.за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: Короткін І.В., дов. від 25.09.2014 б/н;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.07.2014 (суддя Безрук Т.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2014 (судді М. Слободін, А. Білецька, Н. Гребенюк) позов задоволено, стягнуто з ТОВ "АРФ Конструкціон" на користь ТОВ "Технохолдинг" 40000грн. 00 коп. основного боргу та 1827грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "АРФ Конструкціон" - відповідач у справі, - звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 03.07.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2014, застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову. Вважає, що судами неправильно застосовано ст.ст. 256,257 ЦК України та безпідставно не застосовано положення про позовну давність до спірних правовідносин. Судами також неправильно, на думку скаржника, оцінено акт виконаних робіт від 30.11.2009. Цей акт є проміжним, а не остаточним. Висновок судів про те, що договір підряду є розірваним з 10.01.2014 також не відповідає нормам чинного законодавства.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив позивача в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін. Також, ним заявлено клопотання про розгляд справи без участі позивача. Клопотання колегією суддів задоволено.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Між ТОВ "Технохолдинг" (позивачем) ТОВ "АРФ Конструкціон" (відповідачем) був укладений договір № 1/14 від 08.07.2009р. на загальнобудівельні роботи житлового будинку по вул. Котляревського, 6 (блок Б) в м. Полтава (а.с.9-14), за умовами якого відповідач як замовник доручає, а позивач як підрядник зобов'язується виконати опоряджувальні роботи на будівництві вказаного житлового будинку.

За розділом 1. договору вартість підрядних робіт становить 2 792 565,80 грн. Дана ціна є динамічною та уточнюється помісячно згідно фактичних обсягів робіт та витрат на придбання матеріалів, механізмів, автотранспорту.

Згідно з розділом 10. договору здача-приймання робіт після закінчення будівництва об'єкту здійснюється у відповідності з чинним порядком і оформлюється актом здачі.

Звертаючись до господарського суду, позивач послався на те, що на виконання своїх зобов'язань за договором він виконав роботи загальною вартістю 58 467,60 грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2в) за листопад 2009 року від 30.11.2009р. та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт від 30.11.2009р. (форма № КБ-3) (а.с.15-20, 21). Даний акт та довідка підписані відповідачем без зауважень чи заперечень.

Проте, відповідачем за виконані роботи було проведено часткову оплату в сумі 18467,60 грн., що підтверджується випискою з рахунку позивача від 08.04.2010р., детальним розрахунком боргу (а.с.22, 36).

Отже, несплаченою відповідачем залишилась заборгованість в розмірі 40000,00 грн.

10 січня 2014 року на адресу відповідача позивачем направлене повідомлення-вимога про оплату заборгованості, яке було отримано відповідачем 16.01.2014р., що підтверджується відомостями з офіційного сайту Укрпошти. Вказаною вимогою позивач повідомив відповідача про необхідність протягом 10 календарних днів з моменту отримання цього повідомлена перерахувати на рахунок ТОВ "Технохолдинг" 40000,00 грн. та надати замовлення на проведення подальших підрядних робіт згідно умов договору. Також, позивач вказував на розірвання договору на 11-й день після отримання вимоги, якщо відповідач не погасить суму боргу (а.с.23-25). Таким чином, позивач вважає, що договір є розірваним з 27.01.2014 р., та після його розірвання у позивача виникає право вимагати компенсації своїх витрат за договором в розмірі 40000,00 грн.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Вирішуючи даний господарський спір, суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт виконання робіт позивачем, їх прийняття відповідачем підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовуються. При цьому, судом встановлено, що спірна заборгованість виникла за актом за листопад 2009р., якій не є проміжним у розумінні п. 4.5 договору.

Враховуючи, що за умовами п. 4.3 договору, кінцеві розрахунки за виконані роботи з підрядником здійснюються протягом 10 днів після підписання акту прийняття об'єкту в експлуатацію, а наданими позивачем доказами - Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, яка була зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області 06.07.2011р., підтверджується, що об'єкт був прийнятий в експлуатацію в липні 2011 року, суд першої інстанції вважав, що за даними позовними вимогами позовна давність закінчується 16.07.2014р., тоді як позов подано до суду 23.05.2014р., тобто на момент звернення до суду ще не пройшов трирічний строк давності для стягнення заборгованості. В зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що підстави для застосування позовної давності відсутні.

16.06.2014 р. відповідач звернувся до суду з заявою про застосування позовної давності, посилаючись на те, що часткова оплата виконаних підрядних робіт на суму 14000,00 грн. була проведена відповідачем 08.04.2010 р., в зв'язку з чим відповідач вважає, що саме з цієї дати починається перебіг позовної давності, протягом якого позивач мав звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості за виконанні підрядні роботи. Оскільки позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з даним позовом лише 12.05.2014 року, тобто після сплину чотирьох років та одного місяця та поза межами строку позовної давності, встановленою ст. 257 Цивільного кодексу України, відповідач просив відмовити у позові.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про застосування строків позовної давності судами зауважено наступне.

Так, підставою виникнення між сторонами правовідносин є укладений між ними договір № 1/14 від 08.07.2009р. на загальнобудівельні роботи житлового будинку по вул. Котляревського, 6 (блок Б) в м. Полтава (а.с.9-14), який за своєю суттю є договором підряду.

Строк виконання робіт визначений п. 3.1 договору та становить з липня 2009 року по грудень 2009 року, за умови фінансування.

Згідно п. 17.1 даний договір діє до виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно з розділом 10 договору здача-приймання робіт після закінчення будівництва об'єкту здійснюється у відповідності з чинним порядком і оформлюється актом здачі.