Постанова ВГСУ від 04.10.2016 року у справі №910/30380/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року Справа № 910/30380/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Малетича М.М.

суддів: Студенця В.І.,

Могил С.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Брест-Литовський" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016р. у справі № 910/30380/15 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер ЕД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Брест-Литовський" про розірвання договору та стягнення 36142,44 грн.,

за участю представників:

Позивача: Федчук І.Є., дов. б/н від 01.08.2015р.,

Відповідача: Дашевська Ю.І., дов. № 01-12/2015 від 01.12.2015р.

В с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мастер ЕД" (далі - ТОВ "Мастер ЕД", Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Брест-Литовський" (далі - ТОВ "Бізнес-центр "Брест-Литовський", Відповідач) про розірвання договору оренди № 217-10/2014 (нежитлового офісного приміщення) від 01.10.2014р. та стягнення заборгованості у розмірі 36142,44 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.02.2016р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2015р., позов ТОВ "Мастер ЕД" задоволено частково, а саме: стягнуто з ТОВ "Бізнес-центр "Брест-Литовський" на користь ТОВ "Мастер ЕД" 36142,44 грн. гарантійного платежу та витрати по сплаті судового збору. В іншій частині позову, відмовлено.

У поданій касаційній скарзі та додаткових поясненнях до неї, ТОВ "Бізнес-центр "Брест-Литовський", посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 628, 629, 651, 785, 795 ЦК України, ст.ст. 193, 235 ГК України, ст.ст. 34, 43 ГПК України, просить скасувати судові рішення у даній справі в частині вимог про стягнення гарантійного платежу і прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

ТОВ "Мастер ЕД", у своєму письмовому відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог ТОВ "Бізнес-центр "Брест-Литовський", викладених ним у касаційній скарзі, просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, з посиланням на положення ст.ст. 525, 526, 530, 628, 629, 651, 759 ЦК України, ст.ст. 188, 193 ГК України, умови договору оренди № 217-10/2014 (нежитлового офісного приміщення) від 01.10.2014р., та представлені матеріали справи, дійшов висновку про те, що Позивач вчинив усі дії, передбачені пунктом 10.4. договору оренди, для його дострокового припинення з 01.07.2015р. та вчинення необхідних дій для повернення об'єкту оренди Відповідачу, про що завчасно повідомляв останнього, тоді як Відповідач, всупереч умов, визначених пунктом 7.3. цього договору, протягом встановленого для цього часу не вчинив жодних дій для огляду об'єкту оренди, його прийняття, складання та підписання відповідного акту приймання-передачі, на чому наполягав Позивач, у зв'язку з чим, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягнувши з Відповідача на користь Позивача 36142,44 грн. гарантійного внеску та, водночас, відмовивши у задоволенні позову в частині вимог про розірвання договору оренди, у зв'язку з його розірванням за ініціативою Позивача до пред'явлення даного позову до суду.

Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Згідно частини 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст.ст. 188, 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Водночас, згідно ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, є господарський договір.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також, частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Крім того, статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а статтею 599 цього ж Кодексу встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, статтею 651 ЦК України визначені наступні підстави для зміни або розірвання договору: зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною 3 ст. 291 ГК України також передбачено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї сторони договір оренди може бути дострокової розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 ГК України.

Зокрема, статтею 783 ЦК України встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.