ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2014 року Справа № 917/427/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Удовиченка О.С.суддів:Погребняка В.Я., Міщенка П.К.розглянувши касаційну скаргу на рішенняТовариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислове об'єднання "Цукровик Полтавщини" господарського суду Полтавської області від 22.04.2014
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 03.07.2014
у справі№ 917/427/14 господарського суду Полтавської області за позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислове об'єднання "Цукровик Полтавщини" 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ГРЛ" 2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4провизнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 25.02.2011р. в судовому засіданні взяли участь представники :
ТОВ "Торговий дім ГРЛ"Болтік С.М.ТОВ "Агропромислове об'єднання "Цукровик Полтавщини" Фізична особа - підприємець ОСОБА_4ОСОБА_6, ОСОБА_7В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислове об'єднання "Цукровик Полтавщини" (далі - ТОВ "Агропромислове об'єднання "Цукровик Полтавщини") звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, укладеним між ТОВ "Торговий дім ГРЛ" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (у зв'язку із зміною прізвища - ОСОБА_4).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржуваний договір укладено з порушенням ч.1 ст.203, ч.3 ст.228 ЦК України. На думку позивача, суперечність договору інтересам держави і суспільства, його моральним засадам полягає у тому, що при оформленні договору сторони свідомо вдалися до недобросовісних дій, а саме - фальсифікації дати укладання договору. Така фальсифікація дати договору дала можливість ФОП ОСОБА_4 як кредитору ВАТ "Павлівське" звернутися до господарського суду без порушення строків позовної давності з позовом у справі №917/151/14 про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ВАТ "Павлівське" від 06.12.2007, укладеного між позивачем та ВАТ "Павлівське" на виконання плану санації у справі №10/53-8/53 про банкрутство ВАТ "Павлівське". Визнання недійсним цього договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ВАТ "Павлівське" у справі №917/151/14 може вплинути на майнові права позивача.
До місцевого суду позивачем подано 09.04.2014 клопотання про призначення судової технічної експертизи спірного договору з метою встановлення дійсної дати договору про відступлення права вимоги.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.04.2014, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2014, відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Агропромислове об'єднання "Цукровик Полтавщини" про призначення судової експертизи, відмовлено у задоволенні позову повністю.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено, що спірний договір укладався з метою порушення інтересів держави і суспільства. Твердження позивача, що спірним правочином порушено саме його інтерес не відповідає підставам, заявленим позивачем у позові, зокрема, ч.3 ст.228 ЦК України. Звернення ФОП ОСОБА_4 з позовом до ТОВ "Агропромислове об'єднання "Цукровик Полтавщини" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ВАТ "Павлівське" від 06.12.2007, є законним та конституційним правом. Підстави для проведення судової технічної експертизи відсутні, оскільки в правовідносинах, що виникли між сторонами договору, дата укладення договору не впливає на його дійсність.
ТОВ "Агропромислове об'єднання "Цукровик Полтавщини" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 22.04.2014 і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2014, справу направити на новий розгляд.
В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. ч.1 ст.203, ч.3 ст.228 ЦК України, ст.ст.42, 47, 41, 43, ч.2 ст.82 ГПК України.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 3 ст.228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Таким чином, для визнання недійсним спірного договору відповідно до ст.228 ЦК України, позивач повинен довести, в чому саме полягає невідповідність цього правочину інтересам держави і суспільства, наявність умислу сторін або однієї сторони на укладення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наявність вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін
Судами встановлено, що між ТОВ "Торговий дім ГРЛ" (первісним кредитором) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (прізвище якої змінено на ОСОБА_4) (новим кредитором) укладений договір про відступлення права вимоги, згідно якого первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимоги боргу, який виник у ВАТ "Павлівське" перед первісним кредитором у розмірі 681429,24грн. Новий кредитор стає конкурсним кредитором четвертої черги ВАТ "Павлівське" в реєстрі вимог конкурсних кредиторів на загальну суму основного боргу 681429,24грн. у справі №10/53-8/53 про визнання банкрутом ВАТ "Павлівське", яка підтверджена постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.02.2011 у справі №10/53-8/53 та постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2011.
Відповідно до договору новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від ВАТ "Павлівське" належного виконання обов'язку сплатити суму боргу в розмірі 681429,24грн. у справі №10/53-8/53 про визнання банкрутом ВАТ "Павлівське".
Судом апеляційної інстанції встановлено, що первісний кредитор ТОВ "Торговий дім ГРЛ" відчужував дійсне право вимоги боргу на підставі відповідного договору цесії, оскільки докази на підтвердження виконання боржником ВАТ "Павлівське" зобов'язань перед первісним кредитором не надані. Право кредитора на відчуження своїх вимог до боржника та укладення договору цесії передбачено чинним законодавством.
Судами встановлено, що спірний договір підписаний ФОП ОСОБА_8 і директором ТОВ "Торговий дім ГРЛ" та скріплений печаткою товариства. На першому аркуші договору здійснено виправлення у місяці укладення договору: "2"- закреслено та зазначено "4", і здійснено напис "виправленому вірити" та скріплено підписами сторін договору (а.с.30). Домовленості досягнуто з усіх істотних умов, передбачених для такого виду договору.
Суди, відмовляючи у задоволенні позову, дійшли висновків, що позивачем не доведено невідповідності спірного договору інтересам держави і суспільства та умислу будь-якої із сторін, а також те, що вказаний договір завідомо укладався з метою порушення таких інтересів, що унеможливлює визнання договору недійсним з цих підстав.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій та вважає, що посилання скаржника на ч.3 ст.228 ЦК України, як на підставу визнання договору недійсним є необґрунтованим.
Частиною 1 ст.1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Оскільки з матеріалів справи не вбачається наявність у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу на подання даного позову, а саме не наведено доводів (обґрунтування) того, яким чином спірний договір про відступлення права вимоги боргу, укладений між відповідачами, порушує суб'єктивні права або охоронювані законом інтереси позивача, то суди першої та апеляційної інстанцій правомірно відмовили у задоволенні заявленого позову.
Доводи касаційної скарги щодо необхідності визнання спірного договору недійсним, оскільки майнове право позивача може бути порушено у майбутньому під час розгляду господарським судом справ за позовом ФОП ОСОБА_4, не спростовують висновку судів щодо відповідності укладеного договору вимогам законодавства та відсутність правових підстав для його задоволення.
За таких обставин, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 та рішення господарського суду Полтавської області від 22.04.2014 є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.
Сервисы для юристов