Постанова ВГСУ від 04.06.2015 року у справі №910/3678/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 року Справа № 910/3678/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коробенка Г.П.

суддів Прокопанич Г.К.

Шаргала В.І.

за участю представників:

Позивача: Кириленка О.П., дов. № 504 від 30.12.2014 року;

Відповідача: Бакуліна О.Ю., дов. № 22 від 30.09.2014 року;

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" на рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 року

у справі № 910/3678/13 господарського суду міста Києва

за позовом публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс"

про визнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2013 року публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс", просило визнати недійсним договір купівлі-продажу будівлі за адресою: вул. Горького, 43, літ. "А" у м. Києві від 24.02.2010 року, укладений між сторонами (т. 1, а.с. 5-10).

Позовні вимоги мотивовано відсутністю повноважень у представника позивача на підписання оспорюваного договору та посиланням на приписи ст. ст. 203, 215, ч. 1, 2 ст. 376, ст. ст. 638, 658 ЦК України.

Ухвалами від 29.07.2013 року у справі призначалась судова будівельно-технічна експертиза, проведення якої доручалось Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинялось провадження у справі (т. 1, а.с. 249-251, 252).

У заяві від 05.09.2014 року публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" просило здійснити розгляд справи також з урахуванням ст. 233 ЦК України (т. 2, а.с. 30-33).

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.10.2014 року (суддя Босий В.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 року (головуючий Рябуха В.І., Калатай Н.Ф., Ропій Л.М.) (т. 3, а.с. 91-101) у задоволенні позову відмовлено (т. 2, а.с. 96-101).

Оскаржені судові акти мотивовано недоведенням позовних вимог та наступним схваленням оспорюваного правочину.

Не погодившись з прийнятими судовими актами, публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову (т. 3, а.с. 108-116).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.04.2015 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28.05.2015 року (т. 3, а.с. 106-107).

У відзиві на касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" вважає оскаржені судові акти такими, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права (т. 3, а.с. 125-132).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.05.2014 року продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд касаційної скарги до 04.06.2015 року (т. 3, а.с. 138-139).

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.