Постанова ВГСУ від 04.04.2017 року у справі №922/2817/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 року Справа № 922/2817/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Вовк І.В., Корнілова Ж.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та публічного акціонерного товариства "Харківгаз" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 та рішення господарського суду Харківської області від 07.11.2016 у справі № 922/2817/16 господарського суду Харківської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"допублічного акціонерного товариства "Харківгаз"простягнення коштів,за участю представників

позивача: Остапенка В.М.,

відповідача: Замкової М.О.,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Харківгаз" про стягнення 287 872, 32 грн., з яких: 96 168, 24 грн. пені, 12 778, 88 грн. 3% річних та 178 925, 20 грн. інфляційних втрат за договором № 14-393-БО-32 купівлі-продажу природного газу від 15.01.2014.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.11.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2017, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 167 236, 82 грн. інфляційних втрат, 12 778, 88 грн. 3% річних. В частині стягнення пені у сумі 96 168, 24 грн. та інфляційних втрат у сумі 11 688, 38 грн. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 96 168, 24 грн. пені та 11 688, 38 грн. інфляційних втрат, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в цій частині та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 96 168, 24 грн. пені та 11 688, 38 грн. інфляційних втрат.

Також до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів в частині задоволення позовних вимог звернувся відповідач, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування заявлених вимог скаржники посилаються на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги позивача та відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавцем) та публічним акціонерним товариством "Харківгаз" (покупцем) 15.01.2014 укладено договір № 14-393-БО-32 купівлі-продажу природного газу, до якого в подальшому сторонами укладено додаткові угоди щодо ціни газу.

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2014 році природний газ, а покупець - прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Згідно з п. 3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг спожитого газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Положеннями п. 3.4. договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За умовами п. 7.2 договору, зокрема, у разі невиконання покупцем п. 6.1 договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 11 договору останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2014, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

За твердженнями позивача на виконання умов договору останній передав відповідачу з січня 2014 року по грудень 2014 року природний газ на загальну суму 597 379, 48 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу, копії яких наявні в матеріалах справи.

Зазначаючи, що відповідач порушував строки оплати поставленого природного газу, позивач звернувся з даним позовом про стягнення 96 168, 24 грн. пені, 12 778, 88 грн. 3% річних та 178 925, 20 грн. інфляційних втрат.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач оплатив вартість поставленого газу з порушенням визначених договором строків, у зв'язку з чим вимога про стягнення 12 778, 88 грн. 3% річних підлягає задоволенню, а вимога про стягнення 178 925, 20 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню частково в розмірі 167 236, 82 грн. відповідно до здійсненого місцевим господарським судом розрахунку. Стосовно ж позовної вимоги про стягнення пені, то вона, за висновком судів попередніх інстанцій, не підлягає задоволенню з огляду на невиконання позивачем свого обов'язку за договором щодо повернення підписаних актів приймання-передачі природного газу, а тому відповідачем доведено відсутність своєї вини, оскільки відповідач вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, проте вважає висновки місцевого та апеляційного господарських судів в частині відмови у задоволенні позову у стягненні пені передчасними, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції визнав доведеним факт порушення відповідачем зобов'язань зі своєчасної оплати вартості газу, отриманого за договором №14-393-БО-32 від 15.01.2014, у зв'язку з чим здійснивши розрахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат стягнув з відповідача на користь позивача 12 778, 88 грн. 3% річних та 167 236, 82 грн. інфляційних втрат.