ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2017 року Справа № 908/841/16
Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Селіваненко В.П. і Студенець В.І.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Транс.НАФТА", м. Запоріжжя,
на рішення господарського суду Запорізької області від 14.06.2016
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.01.2017
у справі № 908/841/16
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Транс.НАФТА" (далі - ТОВ "Транс.НАФТА"), м. Запоріжжя,
до товариства з обмеженою відповідальністю "Полонія" (далі - ТОВ "Полонія"), м. Запоріжжя,
про визнання договору дійсним та визнання права власності.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача - Мазін А.С. предст. (дов. від 03.04.2017)
відповідача - не з'явився
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
У березні 2016 року ТОВ "Транс.НАФТА" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ "Полонія" про визнання договору оренди майна з переходом права власності від 01.08.2013 дійсним, визнання за ТОВ "Транс.НАФТА" права власності на майно, що складається з будівлі операторської АЗС, навісу, складу, бензозаправлювальної колонки - 2 шт., ємності ПММ - 2 шт., паркану, цоколю паркану, замощення - 2 шт., розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, 52.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.06.2016 у справі № 908/841/16 (суддя Черкаськіий В.І.), яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.01.2017 (судді Сгара Е.В. - головуючий, Геза Т.Д., Будко Н.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ "Транс.НАФТА" просить судові рішення зі справи скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду. Касаційну скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових актів з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги частково, проте не з мотивів, які наведені у скарзі, а з мотивів, які викладено далі.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ "Полонія" (код ЄДРПОУ 22143875) про визнання договору оренди майна з переходом права власності від 01.08.2013 дійсним, визнання за ТОВ "Транс.НАФТА" права власності на майно, що складається з будівлі операторської АЗС, навісу, складу, бензозаправлювальної колонки - 2 шт., ємності ПММ - 2 шт., паркану, цоколю паркану, замощення - 2 шт., розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, 52.
У відзиві на позов ліквідатор ТОВ "Полонія" зазначав про те, що господарським судом Запорізької області порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Полонія" (код ЄДРПОУ 22143875), у зв'язку з чим даний спір повинен розглядатися у межах справи про банкрутство. До відзиву ліквідатора додано постанову господарського суду Запорізької області від 16.12.2015 зі справи № 908/4828/15 про визнання ТОВ "Полонія" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Суди попередніх інстанцій розглянули даний спір по суті, залишивши поза увагою посилання ліквідатора ТОВ "Полонія" на виключну підсудність даної справи.
Так, у відповідності до пункту 7 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України (аналогічне положення міститься у пункті 4 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
Слід мати на увазі, що спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, розглядаються господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство незалежно від того, заявлені такі вимоги з підстав невідповідності правочинів спеціальним нормам (стаття 20 Закону) чи загальним, встановленим цивільним законодавством.
Крім названих у зазначеній статті Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справ у спорах, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, слід відносити також спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, спори, пов'язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника (пункт 9 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)".
Згідно з приписами частини дев'ятої статті 16 ГПК України справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Сервисы для юристов