ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2014 року Справа № 923/1055/13 Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.
розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м.Херсон
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2013
зі справи № 923/1055/13
за позовом публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м.Херсон (далі-Товариство)
до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Херсон (далі-Підприємець)
про стягнення 8519,73грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2013 року Товариство звернулося з позовом, згідно з яким просило стягнути 8123,19грн. заборгованості, 107,12 грн. 3 % річних, 289,42грн. пені за договором надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 15.10.2010 № 414.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 26.09.2013 (суддя Людоговська В.В.) позов задоволено. Стягнуто з Підприємця 8123,19грн. заборгованості, 107,12 грн. 3 % річних та 289,42грн. пені.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 (колегія суддів у складі: суддя Колоколов С.І. - головуючий, судді Разюк Г.П. і Петров М.С.) рішення господарського суду Херсонської області від 26.09.2013 у даній справі скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 12.12.2013, а рішення суду першої інстанції від 26.09.2013 залишити в силі. Скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.
Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.
Як встановлено судом першої інстанції, 15.10.2010 позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) був укладений договір надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 414 (далі - Договір), згідно з умовами пункту 1 якого постачальник зобов'язався надавати споживачу з початку по кінець опалювального періоду, встановленого рішенням виконкому Херсонської міської ради, відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених Договором.
Пунктом 2 Договору передбачено, що об'єктом надання послуг є приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Згідно з пунктами 8, 12 Договору відповідач зобов'язався оплачувати надані позивачем послуги не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. За несвоєчасне внесення плати з споживача стягується пеня у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожний день прострочки терміну сплати.
Апеляційним судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію в період з листопада 2012 року по червень 2013 року на загальну суму 8123,19грн., за яку останній не розрахувався, що і стало причиною звернення позивача до суду із цими вимогами.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, та приймаючи нове про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив виключно з того, що вимоги позивача за цією справою, які останній обґрунтував договором від 15.10.2010 № 414, є безпідставними, оскільки у відповідності із рішенням господарського суду Херсонської області від 26.11.2012 у справі № 5024/1563/2012, згаданий договір був визнаний таким, що взагалі не укладався.
З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.
Як вбачається з наявних матеріалів справи позивач в ході апеляційного перегляду, з огляду на подані відповідачем додаткові докази стосовно договору від 15.10.2010 № 414, дав відповідні пояснення, з яких випливало, що між сторонами, навіть з урахуванням рішення господарського суду Херсонської області від 26.11.2012 у справі № 5024/1563/2012, існували договірні відносини щодо постачання відповідачу централізованого опалення та гарячої води, які давали підстави для стягнення з нього заборгованості, що утворилась за означений період часу.
Цих пояснень позивача апеляційний суд не перевірив, а поданих ним доказів, всупереч вимогам статей 47, 43 ГПК України, не дослідив, а отже належним чином не встановив тих фактичних обставин справи, з якими позивач пов'язував свої вимоги.
Посилання апеляційної інстанції на рішення господарського суду Херсонської області від 26.11.2012 у справі № 5024/1563/2012, як на таке, що має преюдиціальне значення для вирішення цього спору, не заслуговує на увагу, оскільки в даному випадку, як те випливає із змісту зазначеного судового рішення, преюдиціальне значення апеляційний суд, всупереч вимогам ст.35 ГПК України, надав не встановленим судом фактам, а оціночному судженню суду щодо доказів, поданих за іншою справою про стягнення з відповідача грошової суми заборгованості за інший період.
У цьому ж зв'язку, прийнявши у відповідача додаткові докази, та в той же час відмовившись дослідити обґрунтованість пояснень позивача, що були безпосередньо пов'язані з цими доказами, апеляційний суд порушив також вимоги статті 43 ГПК України, згідно з якою господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Сервисы для юристов